Starship
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
 | ||||||
| Прототип SN20 | ||||||
| Призначення |
Надважка ракета-носій, для:
| |||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Виробник | SpaceX | |||||
| Країна | США | |||||
| вартість запуску (2026) | (розробка — $2—3 млрд[1]) | |||||
| Розміри | ||||||
| Висота |
| |||||
| Діаметр | 9 м | |||||
| Маса | з КВ 5'000'000[2] кг | |||||
| Ступенів | 2 | |||||
| Вантаж | ||||||
| Вантаж на ННО |
понад 100 000 кг | |||||
| Вантаж на Марс |
при дозаправці у космосі: понад 100 000 кг | |||||
| Вантаж на Землю з орбіти |
50 000 кг | |||||
| Споріднені ракети | ||||||
| Аналоги | SLS, New Glenn | |||||
| Історія запусків | ||||||
| Статус | будується | |||||
| Космодроми |
| |||||
| Всього запусків | 13 | |||||
| Успішних | 8 | |||||
| Невдалих | 5 | |||||
| Перший запуск | 20 квітня 2023 | |||||
| Перший ступінь - Super Heavy | ||||||
| Довжина | 70 м | |||||
| Діаметр | 9 м | |||||
| Двигуни | 33 Raptor | |||||
| Тяга | ~75 000 кН | |||||
| Питомий імпульс | 330 с, у вакуумі: 350 с | |||||
| Паливо | 3 400 000 methalox: надохолоджені CH4 і О2 | |||||
| Другий ступінь - Starship | ||||||
| Довжина | 50 м | |||||
| Діаметр | 9 м | |||||
| Маса порожнього | 120 000 кг | |||||
| Повна маса | 1 320 000 кг | |||||
| Двигуни | 3 Raptor і 3 RaptorVac[3] | |||||
| Тяга | ~14 000 кН | |||||
| Питомий імпульс | 380 с | |||||
| Паливо | 1 200 000 methalox | |||||
| Частина серії про |
| Космічну програму США |
|---|
  |
Starship — система космічного запуску багаторазового використання, що належить до надважких ракет-носіїв і розробляється американською компанією SpaceX для транспортування людей на Марс (і навіть далі) і повернення їх на Землю[4][5][6][7].
Перший ступінь ракети називається «Super Heavy» (укр. Надважкий). Він призначений для виведення на орбіту другого ступеня, що водночас є і космічним кораблем зі спільною з ракетою назвою — Starship (укр. Зореліт). Останній випускатиметься в кількох версіях: пасажирська, вантажна (можливий варіант підйому супутників величезних розмірів) або танкер для космічної дозаправки. Обидва ступені працюватимуть із двигунами Raptor і повертатимуться на злітно-посадковий майданчик. Після заправки Starship знову буде готовим до польоту.
Генеральний директор SpaceX Ілон Маск вважає, що Starship буде здатний повністю замінити поточні ракети Falcon і космічні кораблі Dragon та Dragon 2, що наразі експлуатує його компанія[8][9]. Підрахунки SpaceX дають змогу припускати, що запуск нової ракети буде дешевшим, ніж запуск наявних транспортних засобів. Кошти на розробку Starship планується отримувати від запуску супутників, проєкту Starlink (високошвидкісний супутниковий інтернет) та приватних інвесторів[10].
_(cropped).jpg)
У листопаді 2005 року,[11] ще до того, як SpaceX запустила свою першу ракету Falcon 1,[12] генеральний директор Ілон Маск уперше згадав концепцію надважкої ракети, здатної виводити 100 т (220 000 фнт) на низьку навколоземну орбіту, яку назвали BFR. Пізніше, у 2012 році, Ілон Маск уперше публічно оголосив про плани розробити ракету, що перевершувала б можливості тодішньої Falcon 9 компанії SpaceX.[13] SpaceX назвала цей проєкт Mars Colonial Transporter («Марсіанський колоніальний транспортер»), оскільки ракета мала доставляти людей на Марс і назад. У 2016 році назву було змінено на Interplanetary Transport System («Міжпланетна транспортна система»), адже планувалося, що ракета зможе здійснювати польоти не лише до Марса.[14] Концептуальний проєкт передбачав конструкцію з вуглецевого волокна,[15] масу понад 10 000 т (22 000 000 фнт) у повністю заправленому стані, корисне навантаження 300 т (660 000 фнт) на низьку навколоземну орбіту та повну багаторазовість. До 2017 року концепцію знову перейменували на BFR.[16]
У грудні 2018 року основний конструкційний матеріал було змінено з вуглепластикових композитів на нержавіючу сталь,[17] що ознаменувало перехід від ранніх концепцій до сучасної конструкції Starship.[18] Маск навів кілька причин такого рішення: низьку вартість і простоту виробництва, вищу міцність нержавіючої сталі за кріогенних температу, а також її здатність витримувати високі температури. У 2019 році SpaceX почала використовувати назву Starship для всієї ракети, при цьому другий ступінь також отримав назву Starship, а прискорювач — Super Heavy.[19] Також було оголошено, що Starship використовуватиме багаторазові теплозахисні плитки, подібні до тих, що застосовувалися на космічних шатлах.[20] До 2019 року конструкція другого ступеня остаточно сформувалася навколо шести двигунів Raptor: трьох, оптимізованих для роботи на рівні моря, і трьох, оптимізованих для роботи у вакуумі.[21] У 2019 році SpaceX оголосила про зміну конструкції другого ступеня, скоротивши кількість задніх аеродинамічних закрилків із трьох до двох для зменшення маси.[22] У березні 2020 року компанія SpaceX опублікувала Starship Users Guide, у якому зазначалося, що Starship зможе виводити на низьку навколоземну орбіту понад 100 тонн корисного навантаження, а на геоперехідну орбіту (GTO) — 21.
.jpg)
12 березня 2018 року Маск розповів, що команда SpaceX планує перевіряти перший прототип свого космічного корабля короткими польотами із поступовим збільшенням амплітуди підйому (на кшталт випробувань Grasshopper). Це відбуватиметься на стартовому комплексі SpaceX у Техасі[23]. Там компанія отримала дозвіл на підйом до 5 км. У кінці грудня 2018 року почалося будівництво першої тестової версії Starship — Starhopper[24] (укр. «Зоряний стрибунець», «Зореконик»). Його запуски мали допомогти підтвердити герметичність системи подавання пального, перевірити роботу двигуна Raptor, методику створення в баку з пальним автогенного тиску, що дасть змогу відмовитися від встановлення ємності з гелієм, а також узгодити алгоритми дій під час підйому та приземлення[25].
Планувалося, що Starhopper складатиметься з трьох частин (фото[26]):
- основа — має три нерухомі посадкові опори-стабілізатори. Це такий собі паливний бак зі стінками товщиною 12,5 мм[27], розділений на ємності для метану та кисню, з одним двигуном;
- циліндрична середина та конусоподібна верхівка (пізніше об'єднані в один блок) — сформовані із листів тонкого блискучого металу.
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 |  Транспортування Starhopper на YouTube |
| Підйом на 150 м на YouTube |
Але після того як 23 січня 2019 року внаслідок сильного вітру у 80 км/год сталося перекидання з'єднаних верхівки і середньої частини, заново їх уже не складали. Було вирішено, що для перших коротких стрибків буде досить і самої основи, тому 8 березня її транспортували до стартового майданчика. Після трьох запусків із максимальним підйомом до 1 м[28], 26 липня здійснено стрибок на 20 м. Маск виклав відео з камери біля двигуна[29].
27 серпня відбувся другий підйом цього апарата, але вже на 150 м, під час якого він перелетів на сусідній посадковий майданчик, пробувши у повітрі 57 с. Там він здійснив м'яке вертикальне приземлення. Надалі Starhopper застосовуватимуть, як стенд для випробування двигунів[30].
В свою чергу SpaceX також розпочала будівництво перших повнорозмірних прототипів верхнього ступеня Starship MK1 та Starship MK2 на своїх майданчиках у Бока-Чіка, Техас, та Коко, штат Флорида, відповідно. Жоден із цих прототипів не здійснив політ: MK1 був зруйнований у листопаді 2019 року під час випробування на міцність під тиском, а виробничий майданчик MK2 у Флориді був демонтований протягом 2020 року.[31]
Прототипи виготовлялися з нержавіючої сталі 301.[32] Цей матеріал відзначався високою корозійною стійкістю та нижчою вартістю порівняно з вуглепластиком, однак мав певні недоліки, зокрема нижчу міжшарову в'язкість за кріогенних температур.
Згодом SpaceX почала позначати нові прототипи верхнього ступеня Starship префіксом «SN» (скорочення від serial number — серійний номер). Жоден із прототипів від SN1 до |SN4 також не здійснив політ: SN1 і SN3 зруйнувалися під час випробувань на міцність під тиском, а SN4 вибухнув після п'ятого статичного запуску двигуна.[33]
У червні 2020 року SpaceX розпочала будівництво стартового майданчика для орбітальних польотів Starship. Перший придатний до польоту прототип, SN5, мав циліндричну форму, оскільки не мав ні аеродинамічних закрилків, ні носового обтічника — лише один двигун Raptor, паливні баки та масогабаритний макет[34]
5 серпня 2020 року SN5 здійснив політ на висоту 150 м та успішно приземлився на сусідньому майданчику.[35]
3 вересня 2020 року схожий за конструкцією Starship SN6 повторив цей політ.[36]
Пізніше того ж місяця двигун Raptor vacuum уперше пройшов повноцінне випробування із запуском на повну тривалість на полігоні в Макгрегор, Техас.[37]
.jpg)
.jpg)
Starship SN8 став першим повнорозмірним прототипом верхнього ступеня, хоча й не мав теплозахисного покриття.[38]
Оскільки SpaceX порушила умови своєї ліцензії на запуск і проігнорувала попередження про посилення пошкоджень від ударної хвилі, Федеральне управління цивільної авіації США(англ. Federal Aviation Administration; скор. FAA) протягом двох місяців розслідувало цей інцидент.[39] Під час запуску SN8 компанія проігнорувала попередження FAA про те, що профіль польоту створює ризик вибуху.
2 лютого 2021 року Starship SN9 здійснив політ на висоту 10 км за траєкторією, подібною до SN8. Прототип розбився під час посадки через те, що один із двигунів не запустився належним чином.[40]
Через місяць, 3 березня, Starship SN10 вирушив у політ за тією ж траєкторією, що й SN9.[41] Апарат здійснив жорстку посадку, пошкодив посадкові опори й нахилився набік. Біля його основи виникла пожежа, а менш ніж через десять хвилин після приземлення він вибухнув, імовірно через розрив паливного бака.[42]
30 березня Starship SN11 здійснив політ у густому тумані за тією ж траєкторією. Апарат вибухнув під час зниження,[43]
У березні 2021 року компанія оприлюднила план будівництва двох майданчиків для суборбітальних запусків, двох орбітальних стартових комплексів, двох посадкових майданчиків, двох випробувальних стендів і великого комплексу паливних резервуарів.[44] Незабаром SpaceX запропонувала перетворити поселення Бока-Чика-Віллідж на місто компанії під назвою Старбейз. Місцеві жителі висловили занепокоєння щодо повноважень SpaceX, її впливу та можливого виселення через експропріацію.[45]
На початку квітня почався монтаж паливних резервуарів орбітального стартового комплексу. Прототипи SN12, SN13 і SN14 були утилізовані ще до завершення будівництва; замість них для польоту було обрано SN15,[46] який отримав удосконалені авіоніку, конструкцію та двигуни. 5 травня 2021 року SN15 успішно здійснив запуск, виконав усі заплановані маневри та безпечно приземлився. Після посадки в моторному відсіку виникла пожежа, однак її швидко ліквідували. Згідно з пізнішим звітом SpaceX, під час посадки SN15 зіткнувся з кількома проблемами, зокрема втратою тиску в баках і відмовою одного двигуна.[47]
У червні 2022 року Федеральне управління цивільної авіації США постановило, що SpaceX має усунути понад 75 проблем, виявлених під час попередньої екологічної оцінки, перш ніж можна буде розпочати льотні випробування.[48]
.jpg)
У липні 2022 року прискорювач Super Heavy B7 (Booster 7) випробував турбанасосирідкого кисню на всіх 33 двигунах Raptor, що призвело до вибуху біля основи ракети. Вибух зруйнував трубопровід наддуву та спричинив незначні пошкодження стартового майданчика.[49]
До кінця листопада Ship 24 виконав два вогневі випробування двигунів,[50] а 9 лютого 2023 року відбулося статичне вогневе випробування із запуском 31 двигуна на 50% тяги.[51]
У січні 2023 року повністю зібрана система Starship пройшла повноцінну репетицію перед запуском із повним заправленням.[52]
Після скасованої спроби запуску 17 квітня 2023 року[53]
Під час послідовності запуску було відключено три двигуни, а ще кілька відмовили вже в польоті.[54] Приблизно через три хвилини після старту була активована автономна система припинення польоту, однак ракета продовжувала неконтрольовано перекидатися ще близько 40 секунд, після чого розпалася.[55]
Під час першого льотного випробування у повітря було піднято великі обсяги піску й ґрунту, які розлетілися в радіусі 11 км, досягнувши навколишніх населених пунктів.[56]
Також виникла пожежа на території сусіднього державного парку, яка охопила 1.5 га його площі.[57]
.jpg)
Після першого випробувального польоту SpaceX розпочала роботи з ремонту стартового майданчика, щоб усунути пошкодження, отримані під час випробування, та запобігти подібним проблемам у майбутньому. Фундамент стартової вежі було посилено, а під стартовим столом споруджено водяний газовідбивач.[58] Ship 25 і Booster 9 у травні було перевезено на суборбітальний та орбітальний стартові майданчики для проведення численних випробувань.[59]
18 листопада 2023 року Booster 9 і Ship 25 успішно стартували зі стартового майданчика.[60] Усі 33 двигуни працювали до моменту розділення ступенів, під час якого другий ступінь відокремився, відштовхнувшись від першого за допомогою технології гарячого розділення.[61]
Після розділення ступенів прискорювач Super Heavy успішно виконав маневр розвороту та розпочав гальмівне ввімкнення двигунів (boostback burn), однак після цього сталося кілька послідовних відмов двигунів, що призвело до його вибуху.[62]
Другий ступінь продовжив політ і досяг висоти близько 149 км, перебуваючи у польоті понад вісім хвилин. Незадовго до вимкнення двигунів телеметрію з другого ступеня було втрачено. За повідомленням SpaceX, на основі даних про хід польоту була автоматично подана команда на активацію системи припинення польоту, яка знищила другий ступінь до виходу на заплановану орбіту або початку входження в атмосферу.[63] За даними метеорологічного радара Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (англ. National Oceanic and Atmospheric Administration, NOAA) , уламки, ймовірно, увійшли в атмосферу за кілька сотень миль на північ від Віргінських островів.[64]
Після другого льотного випробування, внаслідок якого було втрачено обидва ступені, до конструкції внесли суттєві зміни. Зокрема, систему керування вектором тяги Starship модернізували, замінивши її на електричну систему,[65] а також реалізували заходи для затримки скидання рідкого кисню до завершення вимкнення двигунів Starship.
Третій політ стартував із комплексу SpaceX Starbase на узбережжі Південного Техасу близько 8:25 ранку за центральним літнім часом 14 березня 2024 року, що випадково збіглося з 22-ю річницею заснування SpaceX.[66] Як і під час другого польоту, усі 33 двигуни прискорювача успішно запустилися, а розділення ступенів відбулося штатно.[67] Booster 10 виконав гальмівне ввімкнення двигунів (boostback burn), однак запланована посадка у Мексиканській затоці не вдалася: прискорювач вибухнув на висоті 462 м над поверхнею води.[68]
Після досягнення космічного простору та орбітальної швидкості космічний корабель Starship виконав низку випробувань після вимкнення двигунів, зокрема демонстрацію перекачування пального та випробування системи видачі корисного навантаження.[69] Далі корабель спробував увійти в атмосферу,[70] але на висоті близько 65 км телеметрія з Ship 28 повністю припинилася, апарат був втрачений.[71]
Під час цього польоту вперше було продемонстровано перекачування кріогенного пального в космосі — паливо було перекачано з баків-збирачів (header tanks) корабля до основних баків. Ця технологія є необхідною для того, щоб варіант Starship HLS міг залишити низьку навколоземну орбіту. NASA та SpaceX визнали випробування успішним. Подальший аналіз стосується поведінки рідини, зокрема коливань пального та його випаровування.[72]
Четверте льотне випробування Starship відбулося 6 червня 2024 року о 7:50 ранку за центральним літнім часом [73] Основними цілями випробування були м'яке приводнення прискорювача Super Heavy на «віртуальну вежу» в океані та перевірка здатності Ship витримати максимальне теплове навантаження під час входження в атмосферу.[74]
Випробування було успішним за обома критеріями: Super Heavy здійснив м'яке приводнення, а Ship пережив входження в атмосферу та виконав контрольоване приводнення, попри значні пошкодження поверхонь керування польотом.[75]
.jpg)
У квітні 2024 року Ілон Маск заявив, що однією з цілей наступного польоту стане спроба повернення прискорювача до стартової вежі після успішних результатів четвертого випробування. Випробування апаратів розпочалися у травні 2024 року.[76]
SpaceX повідомила, що Booster 12 і Ship 30 були готові до запуску вже на початку серпня, ще до отримання необхідних регуляторних дозволів.[77]
13 жовтня 2024 року SpaceX здійснила запуск Ship 30 і Booster 12. Прискорювач B12 вперше успішно повернувся до стартового комплексу, де його захопила стартова вежа, тоді як Ship 30 успішно приводнився в Індійському океані.[78]
Ship 31 успішно пройшов кріогенне випробування в липні 2024 року та статичне вогневе випробування у вересні.[79] Шосте льотне випробування відбулося 19 листопада 2024 року. На відміну від попереднього польоту, прискорювач здійснив приводнення у воду замість спроби захоплення стартовою вежею.[80] Під час шостого польоту вперше було успішно здійснено повторний запуск двигуна Raptor у вакуумі космосу, що відкрило можливість для виведення корисного навантаження у майбутніх місіях. Як індикатор невагомості використовувалася м'яка іграшка у вигляді банана, яка стала першим корисним навантаженням Starship, хоча й залишалася всередині корабля протягом усього польоту. Журналіст Ерік Бергер припустив, що після успішного повторного запуску двигуна в космосі Starship, імовірно, «отримає дозвіл на польоти на орбіту».[81]
Ship 33 успішно пройшов кріогенне випробування у жовтні 2024 року[82] та статичне вогневе випробування наприкінці грудня.[83] Його прискорювач, Booster 14, також пройшов кріогенні випробування у жовтні.[84] На початку грудня Booster 14 було вивезено на OLP-1, де він успішно пройшов випробування spin prime та статичне вогневе випробування.[85] Сьоме льотне випробування відбулося 16 січня 2025 року. Очікувалося, що його профіль буде аналогічним попередньому польоту: приводнення в Індійському океані після спроби повторного запуску двигуна в космосі. Також Ship 33 мав вивести десять «симуляторів» супутників Starlink, які згодом повинні були увійти в атмосферу над Індійським океаном.[86] Незадовго до запланованого вимкнення двигунів зв'язок із Ship 33 було втрачено.[87] Після цього було зафіксовано вибух Ship 33 над островами Теркс і Кайкос. Водночас прискорювач успішно повернувся до стартового комплексу й був захоплений механізми палицями. Унаслідок вибуху корабля було змінено маршрути або затримано численні комерційні авіарейси.[88]
3 березня 2025 року спробу запуску було скасовано після кількох затримок на позначці T−40 секунд.[89] Незадовго до запланованого старту о 18:45 за центральним літнім часом через технічну проблему було оголошено затримку тривалістю понад п'ять хвилин. Після короткого відновлення відліку його знову призупинили через несправності, пов'язані з прискорювачем Super Heavy.[90] SpaceX офіційно скасувала запуск і перенесла його на 6 березня.[91] Восьме льотне випробування зрештою відбулося 6 березня 2025 року о 23:30 UTC. Прискорювач booster 15 був успішно захоплений стартовою вежею. Під час початкової роботи двигунів Ship 34 чотири з шести двигунів передчасно вимкнулися, що призвело до втрати керування орієнтацією, а згодом — до повної втрати телеметрії. Руйнування корабля спостерігали з території Флориди, Ямайки та островів Теркс і Кайкос.[92] За даними SpaceX, зв'язок із космічним кораблем припинився через 9 хвилин 30 секунд після старту.[93] Це був другий політ корабля модифікації Block 2, який мав повторити профіль попереднього випробування.[94] Через руйнування апарата Федеральне управління цивільної авіації США тимчасово запровадило заборону на вильоти й посадки у кількох аеропортах Флориди.[95]
Дев'яте льотне випробування Starship відбулося 27 травня 2025 року з використанням Booster 14 — першого повторно використаного прискорювача Super Heavy у програмі, який вже використовувався під час сьомого польоту.[96] Прискорювач успішно завершив ділянку набору висоти, виконав гальмівне ввімкнення для повернення і гальмування перед входом в атмосферу, після чого увійшов в атмосферу під більшим кутом атаки, ніж під час попередніх польотів. Однак його було втрачено до запланованого приводнення в Мексиканській затоці.[97] Корабель Ship 35 досяг вимкнення двигунів, проте витік палива призвів до втрати керування орієнтацією, що унеможливило повторний запуск одного з двигунів Raptor. Крім того, стулка вантажного відсіку не відкрилася, через що не вдалося розгорнути макети супутників Starlink. Під час повторного входу в атмосферу корабель зруйнувався.
18 червня 2025 року Ship 36 — верхній ступінь Block 2, призначений для десятого льотного випробування програми, — вибухнув під час запланованого статичного вогневого випробування шести двигунів на випробувальному стенді Massey компанії SpaceX поблизу Старбейза.[98] Попередній аналіз показав, що ймовірною причиною стала відмова композитної посудини високого тиску з обмоткою у носовій частині корабля, яка розірвалася й спричинила займання метану та рідкого кисню.[99] Унаслідок інциденту ніхто не постраждав, однак SpaceX призупинила подальші випробування для перевірки обладнання системи наддуву Block 2 та ремонту пошкодженого стенда.[100]
Проте роботи не вщухали. Десяте льотне випробування Starship було заплановане на 24 серпня 2025 року, але його скасували незадовго до старту. [101] Після другої скасованої спроби 25 серпня політ Flight 10 успішно стартував 26 серпня. Прискорювач завершив набір висоти, виконав boostback burn і посадкове гальмування, незважаючи на втрату одного двигуна під час набору висоти. Корабель розгорнув своє корисне навантаження — вісім макетів супутників Starlink. Після цього він успішно повторно запустив один двигун перед входом в атмосферу та здійснив успішне приводнення в Індійському океані, приземлившись у межах кількох метрів від запланованої точки.[102]
Одинадцяте льотне випробування Starship відбулося 13 жовтня 2025 року й загалом повторило профіль місії десятого польоту, хоча корабель мав іншу конфігурацію навмисно відсутніх теплозахисних плиток.[103] Повторно використаний прискорювач Booster 15-2, який вже літав під час восьмого випробувального польоту, успішно виконав набір висоти, boostback burn і посадкове гальмування, попри відмову одного двигуна під час boostback burn. Згодом цей двигун знову успішно запустився для виконання посадкового гальмування. Після вимкнення двигунів Ship 38 розпочав виконання запланованих експериментів: розгорнув вісім макетів супутників Starlink і повторно запустив один зі своїх двигунів перед входом в атмосферу. Під час повторного входу корабель виконав кілька маневрів крену, зокрема змоделював траєкторію, яка в майбутньому використовуватиметься для захоплення корабля стартовою вежею. Приблизно через T+1:05:54, на висоті 1 км і зі швидкістю зниження 338 км/год, корабель повторно запустив три двигуни рівня моря, перейшов у вертикальне положення та здійснив м'яке приводнення, після чого перекинувся й вибухнув. Цей запуск став останнім для конфігурації Block 2 системи Starship і Super Heavy.
Дванадцятий випробувальний політ Starship відбувся 22 травня 2026 року з використанням Ship 39 і Booster 19. Цей політ став першим випробуванням Starship версії 3.[104] Під час набору висоти всі 33 двигуни успішно відпрацювали, однак згодом один із двигунів Raptor вийшов з ладу. Безпосередньо перед гарячим розділенням ступенів прискорювач навмисно перейшов на роботу лише п'яти двигунів. Після відокремлення ступенів Ship 39 у штатному режимі запустив усі шість своїх двигунів.[105] Booster 19 виконав позаштатний маневр перевороту. SpaceX спробувала повторно запустити всі 33 двигуни на кілька секунд польоту, однак успішно запрацювали лише 29. Невдовзі вибух двигуна E6 вивів з ладу сусідні двигуни Raptor. Працездатними залишилися лише 10 двигунів, через що прискорювач передчасно припинив виконання boostback burn. Втративши керування, він розпався над Мексиканською затокою.[106]
Метою тринадцятого льотного випробування Starship було виконання тих самих завдань, що й під час польоту Flight 12, але вже з робочими супутниками Starlink V3 замість масових імітаторів. Спочатку запуск було заплановано на 16 липня 2026 року, однак його скасували невдовзі після запалювання основних двигунів через несподіване утворення льоду в турбонасосах кількох двигунів Raptor 3.[107] Після другої скасованої спроби 23 липня через несприятливі погодні умови Flight 13 успішно стартував 24 липня з використанням Booster 20 і Ship 40. Booster 20 успішно виконав набір висоти та boostback burn із використанням усіх 33 двигунів, після чого розпочав спробу м'якого приводнення в Мексиканській затоці. Під час посадкового гальмування прискорювач намагався запустити всі 13 центральних двигунів, однак запрацювали лише 10, а ще два незабаром вийшли з ладу. Згодом, відповідно до плану, кількість працюючих двигунів була зменшена до п'яти, проте цього виявилося недостатньо для достатнього зниження швидкості, і прискорювач був зруйнований під час жорсткого приводнення. Ship 40 у штатному режимі вийшов на орбіту, розгорнув 20 супутників Starlink V3, після чого успішно здійснив повторний запуск одного з атмосферних двигунів Raptor безпосередньо на орбіті. Далі корабель успішно пройшов повторний вхід в атмосферу та здійснив м'яке приводнення в Індійському океані, ставши першим Starship, який неочікувано не вибухнув після перекидання у воді.[108]
Starship складається із двох ступенів: першого ступеня — прискорювача Super Heavy та другого — космічного корабля Starship. Останній містить секцію для корисного вантажу. Обидва ступені розробляються з можливістю повернення на стартовий майданчик із застосуванням технології вертикальної реактивної посадки. Основне завдання проєкту досягти багаторазового використання ракети і максимально здешевити вартість запуску. Двигуни мають достатню відмовостійкість, щоб забезпечити посадку навіть у разі відмови декількох з них[109]. Пальним для двигунів слугуватиме так званий methalox, тобто зріджені гази метан (t = −180 °C) та кисень (t = −207 °C)[110][111].
Згідно із задумом під час повернення Super Heavy сідатиме на стартовий майданчик, а Starship — поблизу нього[112]. Маніпулятори, встановлені на стартовій вежі, обхоплюватимуть їх і фіксуватимуть на посадковому місці.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті SpaceX Super Heavy.
Super Heavy спочатку був 71 м заввишки (у версіях Block 1 і Block 2, які знято з експлуатації), тоді як Block 3 Super Heavy має висоту 72,3 метра. У діаметрі він 9 м[4]. Його очікувана злітна маса складе близько 3800 т, із яких 2800 — кисень, 800 т — метан і до 200 т — суха маса апарата. Корпус та паливні баки виготовлені із неіржавного сплаву; конструкційно Super Heavy буде схожий на перший ступінь Falcon 9[113].
На прискорювачі встановлено 33 двигуни Raptor, розташовані у трьох концентричних кільцях. Зовнішнє кільце з 20 двигунів виконане в конфігурації «Raptor Boost», у якій для зменшення маси відсутні карданні підвіси. На повній потужності всі двигуни разом створюють тягу 75,9 МН. Водночас двигуни Raptor 3 здатні збільшити сумарну тягу на рівні моря до 90 МН.[114]. Кілька центральних двигунів установлять так, щоб під час польоту вони мали змогу нахилятися до 15 градусів у потрібному напрямку, керуючи вектором тяги. Чотири решітчасті керуючі поверхні по 3 т кожна, на відміну від литих титанових, що на Falcon 9, виготовлятимуть із неіржавного сплаву методом зварювання. Це здешевлює та спрощує процес виробництва[115][116]. Саме за них планується зачіпляння першого ступеня під час його посадки і утримання його маніпуляторами стартової вежі. Завдяки цьому вдалося відмовитися від зайвої маси посадкових опор[117].
Висота корабля Starship[118] — 50 м, діаметр — 9 м. Він має шість двигунів Raptor загальною тягою близько 12 МН: три рухомі — для роботи у атмосфері (аналогічні тим, що встановлені на першому ступені) і ще три — для вакуумного середовища (зі збільшеним питомим імпульсом)[119]. Зореліт оснастили двома керуючими поверхнями у кормовій частині та двома у носовій. Вони є рухомими задля вибору кута атаки під час руху у верхніх шарах атмосфери та повороту навколо осей обертання протягом подальшого спуску[120][121]. Реактивною системою керування є рушії, що працюють із метаном і киснем. Вони здатні впливати на напрямок руху літального апарата в тому числі і у вакуумі[122]. Акумулятори для електро обладнання розміщуються у носовій частині. Там же буде встановлений невеликий бак із киснем для живлення двигунів під час повернення із орбіти. Додатковий метановий бак розташований в основному кисневому. Їх поява обумовлена необхідністю уникнення кавітації та переривання роботи двигунів внаслідок перетікання залишків палива по всьому об'єму основних баків під час зниження та посадки[123].
- Кожен Starship буде спроможний літати тричі на добу[124].
- Зорельоти матимуть можливість автоматизованого зближення та стикування у космосі.
- У пасажирському кораблі буде 40 кают, у кожну з яких можна втиснути 5—6 осіб, але більш комфортною виглядає величина у 2—3 людини. Тобто, на Марс можна перевезти 100 людей за раз<refname=arst3/>[125]. Загалом корабель матиме 1000 м3 герметичного об'єму (майже на 70 м3 більше, ніж на МКС) плюс 88 м3 негерметичного (біля двигунів); окрім кают там будуть великі загальні зали, центральне сховище, камбуз і притулок, де можна перечекати сонячний шторм під час перельоту до Марса.
- Спуск відбуватиметься не лише двигунами уперед, як у першого ступеня, а й із нахилом на «живіт» корабля. Під час входження в атмосферу передня поверхня корабля значно розігріватиметься[126]. Тому в тих місцях буде викладена шестикутна плитка із кераміки (раніше планувалася сталева)[127]. Кілька таких було протестовано під час випробування Starhopper та на кораблі Dragon протягом місії SpaceX CRS-18[128]. На інших поверхнях, де температура не підніматиметься вище 1177 °С (1450 К), неіржавна сталь 301-ї серії, із якої буде зроблений корпус корабля та паливні баки, не потребуватиме додаткового захисту[119][129].
- Завдяки надійній роботі двигунів рівень безпеки під час посадки корабля буде рівнозначним приземленню на звичайному літаку.
Користуючись тим, що Starship виготовляється із відносно дешевого неіржавного сплаву (на відміну від інших ракет та космічних кораблів, на виготовлення яких витрачаються значні кошти), SpaceX послуговується алгоритмом: «швидке будівництво — випробування — невдача — виправлення помилок — будівництво наступного прототипа»[130]. Основні випробування кораблів і прискорювачів проводяться з квітня 2019 року на космодромі Starbase у Бока-Чика, штат Техас.
| Політ № | Дата запуску (UTC) | Літальний апарат | Місце запуску | Висота, км | Тривалість, с | Результат |
| 1 | 5 квітня 2019 | Starhopper | Бока-Чика | 0,001 | - | успіх |
| Посадкові ноги були зафіксовані на поверхні майданчика. Використали двигун № 2 | ||||||
| 2 | 25 липня 2019 | Starhopper | Бока-Чика | 0,02 | 22 | успіх |
| Двигун № 6 | ||||||
| 3 | 27 серпня 2019 | Starhopper | Бока-Чика | 0,15 | 57 | успіх |
| Після цього польоту Starhopper використовуватимуть як випробувальний стенд | ||||||
| 4 | 4 серпня 2020 | SN5 | Бока-Чика | 0,15 | 40 | успіх |
| Апарат привели в дію двигуном № 27[131] | ||||||
| 5 | 3 вересня 2020 | SN6 | Бока-Чика | 0,15 | 39 | успіх |
| Двигун № 29[132] | ||||||
| 6 | 9 грудня 2020, 22:45 | SN8 | Бока-Чика | 12,5 км | 6 хв., 42 с | Невдача |
| 13 листопада під час статичного випробування двигунів із подачею палива із мінірезервуарів для приземлення сталося значне підвищення тиску. Через відмову пневматичної системи, яка відбулася внаслідок потрапляння в певний її елемент шматочка покриття злітного майданчика, відкинутого реактивним струменем, регулювальні клапани тиску не відкрилися. Але руйнації корабля вдалося запобігти завдяки спрацюванню запобіжного вибухового клапана. Мінімум один двигун частково поплавився[133] (відео[134]). 9 грудня відбувся його підйом на 12,5 км із трьома двигунами № 30, № 36 і № 42, під час якого перші два по черзі самостійно перестали працювати. Корабель почав зниження у горизонтальному положенні, використовуючи чотири керуючі поверхні. Перемикання подачі пального таким чином, щоб воно здійснювалося із мінірезервуарів, пройшло вдало, але тиск у метановому виявився занизьким. Двигуни повторно увімкнулися, але через велику швидкість SN8 вибухнув під час посадки на майданчик (відео від 1:48:20[135])[136] | ||||||
| 7 | 2 лютого 2021, 20:25 | SN9 | Бока-Чика | 10 км | 6 хв., 26 с | Невдача |
| Підйом на трьох двигунах включно з № 45 і № 49 та маневр із розворотом у горизонтальне положення пройшли вдало. Однак, замість двох двигунів увімкнувся лише один і корабель, так і не вирівнявшись, вибухнув від удару об посадковий майданчик (відео[137]) | ||||||
| 8 | 3 березня 2021 | SN10 | Бока-Чика | 10 км | 6 хв., 24 с | Частковий успіх |
| 9 | 30 березня 2021 | SN11 | Бока-Чика | 10 км | 6 хв | Невдача |
| 10 | 5 травня 2021 | SN15 | Бока-Чика | 10 км | 5 хв., 59 с | успіх |
| Номер польоту | Дата і час (UTC) | Версія,прискорювач[a] | Версія,корабель[a] | Місце запуску | Корисне навантаження | Маса корисного навантаження | Орбіта | Замовник | Результат запуску | Посадка прискорювача | Посадка корабля |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 20 квітня, 2023 13:33:09[138] |
Block 1 B7 |
Block 1 S24 |
Starbase, OLP‑1 | — | — | Трансатмосферна[139] | SpaceX | Невдача | Непланувалась | Непланувалась |
| Випробувальний політ 1 був першим, у якому корабель був інтегрований із прискорювачем Super Heavy; планувалося, що прискорювач здійснить кероване приводнення в Мексиканській затоці, а корабель вийде на трансатмосферну навколоземну орбіту, після чого увійде в атмосферу та впаде в Тихий океан на північ від Гаваїв. Кілька двигунів були вимкнені до початку польоту та під час нього. Зрештою апарат увійшов у некероване обертання до розділення ступенів через втрату керування вектором тяги. Система аварійного припинення польоту активувалася, але апарат залишався цілим ще 40 секунд.[140] SpaceX оголосила цей політ успішним, оскільки їхньою основною метою було лише залишити стартовий майданчик.[141] Запуск призвів до значних пошкоджень орбітального стартового столу та інфраструктури навколо нього, включно з парком паливних баків.[142] | |||||||||||
| 2 | 18 листопада, 2023 13:02:50[143] |
Block 1 B9 |
Block 1 S25 |
Starbase, OLP‑1 | — | — | Трансатмосферна[144] | SpaceX | Невдача | Невдача (на воду) |
Непланувалось |
| Випробувальний політ 2 був подібний до першого польоту, з додаванням нової техніки гарячого розділення ступенів та впровадженням системи водяного зрошення як частини наземного обладнання підтримки на стартовому майданчику. Під час набору висоти першим ступенем усі 33 двигуни відпрацювали повну тривалість. Starship і Super Heavy успішно виконали гаряче розділення ступенів. Після початку маневру перевороту та запуску гальмівного імпульсу для повернення у прискорювача відбулося вимкнення двигунів і він був втрачений. Верхній ступінь штатно набирав висоту[145] до того моменту, коли автоматизована система аварійного припинення польоту знищила його через втрату зв'язку, спричинену пожежею. | |||||||||||
| Номер польоту | Дата і час (UTC) | Версія,прискорювач[a] | Версія,корабель[a] | Місце запуску | Корисне навантаження | Маса корисного навантаження | Орбіта | Замовник | Результат запуску | Посадка прискорювача | Посадка корабля |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 3 | 14 березня, 2024 13:25:00[146] |
Block 1 B10 |
Block 1 S28 |
Starbase, OLP‑1 | — | — | Суборбітальна[147] | SpaceX | Успіх | Невдача (на воду) |
Невдача (на воду) |
| Політ 3 включав повноцінне відпрацювання двигунів другого ступеня, демонстрацію внутрішнього перекачування палива та випробування дверей відсіку розгортання супутників Starlink. Запланований повторний запуск двигуна корабля в космосі та його жорстке приводнення в Індійському океані не відбулися.[148] Прискорювач успішно вивів космічний корабель до етапу розділення ступенів, при цьому для гальмівного імпульсу повернення було запущено 13 двигунів, хоча шість із них передчасно вимкнулися. Під час запуску двигунів для посадкового імпульсу запустилися лише три двигуни, і прискорювач був втрачений приблизно за 400 метрів над океаном. Під час входу в атмосферу корабель почав неконтрольовано обертатися та втратив телеметрію, через що SpaceX дійшла висновку, що корабель був втрачений під час входу в атмосферу. | |||||||||||
| 4 | 6 червня, 2024 12:50:00[149] |
Block 1 B11 |
Block 1 S29 |
Starbase, OLP‑1 | — | — | Суборбітальна[150] | SpaceX | Успіх | Успіх (на воду) |
Успіх (на воду) |
| Політ 4 пройшов за траєкторією, подібною до польоту 3, із додаванням посадкового імпульсу корабля та м'якого приводнення. Незабаром після старту було втрачено один двигун Raptor, однак прискорювач виконав свій профіль польоту та здійснив контрольоване приводнення в Мексиканській затоці[151] Космічний корабель успішно виконав повторний вхід в атмосферу, попри значні пошкодження передніх закрилків, і здійснив контрольоване приводнення в Індійському океані[152] | |||||||||||
| 5 | 13 жовтня, 2024 12:25:00[153] |
Block 1 B12 |
Block 1 S30 |
Starbase, OLP‑1 | — | — | Суборбітальна[154] | SpaceX | Успіх | Успіх (OLP-1) |
Успіх (на воду) |
| Політ 5 став першим, під час якого було досягнуто повернення прискорювача та завершено політ без відмов двигунів. Після розділення ступенів прискорювач успішно повернувся до місця старту та був захоплений механізованими руками Mechazilla стартової вежі, попри пошкодження одного з аеродинамічних виступів під час спуску. Після фази балістичного польоту Ship 30 увійшов в атмосферу, здійснив повторний вхід, попри пошкодження переднього закрилка, та виконав посадковий імпульс, здійснивши приводнення в спеціальній точці в Індійському океані. | |||||||||||
| 6 | 19 листопада, 2024 22:00:00[155] |
Block 1 B13 |
Block 1 S31 |
Starbase, OLP-1 | Плюшевий банан | — | Трансатмосферна[156] | SpaceX | Успіх | Успіх (на воду) |
Успіх (на воду) |
| Політ 6 був другою спробою повернення прискорювача та останнім використанням версії Block 1. Теплозахисні плитки були видалені з ключових ділянок Ship 31, який також не мав абляційного резервного шару з польоту 5. Після розділення ступенів прискорювач був перенаправлений до океану поблизу місця старту через пошкодження вежі захоплення під час старту. Корабель успішно виконав випробування повторного запуску двигуна в космосі та увійшов в атмосферу, здійснивши приводнення в Індійському океані при денному світлі — вперше для Starship. Попри зменшений теплозахист і крутішу траєкторію входу в атмосферу, Ship 31 зазнав мінімальних пошкоджень закрилків. Під час польоту вперше було перевезене корисне навантаження Starship — іграшковий плюшевий банан, який слугував індикатором невагомості та залишався на борту протягом усього польоту.[157] | |||||||||||
| Flight No. |
Дата і час (UTC) | Версія, прискорювач[a] | Версія, корабель[a] | Місце запуску | Корисне навантаження | Маса корисного навантаження | Орбіта | Замовник | Результат запуску | Посадка прискорювача | Посадка корабля |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 7 | 16 січня, 2025 22:37:00[158] |
Block 2 B14[159] |
Block 2 S33[160] |
Starbase, OLP-1 | 10 супутників-симуляторів Starlink[161] | ~20000 кг[162][163] | Трансатмосферна[164] | SpaceX | Невдача | Успіх (OLP-1) |
Непланувалось |
| Політ 7 мав слідувати траєкторією, подібною до попередньої місії, із запланованим приводненням в Індійському океані приблизно через одну годину після запуску.[165] Він ознаменував перший політ корабля Block 2, оснащеного конструктивними, авіонічними та іншими оновленнями.[160] Місія також мала на меті випробувати систему розгортання для 10 масових супутників-симуляторів Starlink. Під час початкового запуску корабля його двигуни зазнали передчасних відключень через витік палива, більший, ніж могли впоратися системи корабля, після чого відбулася повна втрата телеметрії. SpaceX заявила, що автономна система безпеки польоту знищила корабель приблизно через три хвилини після втрати телеметрії.[166] Прискорювач успішно повернувся до місця запуску, де був захоплений руками пускової вежі на OLP-1 без помітних пошкоджень хінів.[167] | |||||||||||
| 8 | 6 березня, 2025 23:31:02[168] |
Block 2 B15[165] |
Block 2 S34[169] |
Starbase, OLP-1 | 4 супутники-симулятори Starlink[168] | ~8000 кг[168] | Трансатмосферна | SpaceX | Невдача | Успіх (OLP-1) |
Непланувалось |
| Політ 8 мав слідувати траєкторією, подібною до попередньої місії, із запланованим приводненням в Індійському океані. Під час початкового запуску корабля кілька двигунів вимкнулися, і корабель втратив керування, а пізніше і телеметрію.[170] Прискорювачу було успішно подано команду повернутися до місця запуску, незважаючи на те, що два двигуни не змогли повторно запуститися під час маневру повернення. Один із несправних двигунів зміг повторно запуститися для захоплення, яке було успішним.[168] | |||||||||||
На презентації 4 квітня 2024 року було анонсовано другу та третю версії Starship[171]. Згодом їхні характеристики було уточнено, а також анонсовано четверту версію[172].
| V1 (2023/2024) | V2 (2025) | V3 (2026) | V4 | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Корисне навантаження на НОО, т | ~15 | ~35 | 100 | 200+ | |
| Довжина, м | Корабель | 50,3 | 52,1 | 52,1 | 61 |
| Прискорювач | 71 | 71 | 72,3 | 81 | |
| Загальна довжина | 121,3 | 123,1 | 124,4 | 142 | |
| Маса палива, т | Корабель | 1200 | 1500 | 1600 | 2300 |
| Прискорювач | 3250 | 3250 | 3650 | 4050 | |
| Кількість двигунів | Вакуумні на кораблі | 3 | 3 | 3 | 6 |
| Атмосферні на кораблі | 3 | 3 | 3 | 3 | |
| Атмосферні на прискорювачі | 33 | 33 | 35 | 35 | |
| Реактивний рух, тс | Прискорювач | 7500[173] | 8240 | 10000 | |
| Корабель | 1250 | 1400 | 1600 | 2700 | |
Block 1 використовувався під час льотних випробувань 2020—2021 років, починаючи з першого випробувального польоту на початку 2023 року й до шостого випробувального польоту, після чого був виведений з експлуатації[174].
Block 2 для обох ступенів почали використовувати з сьомого випробувального польоту на початку 2025 року[175]. Другий ступінь Block 2 отримав тонші передні закрилки, які були зміщені далі до підвітряного боку, збільшений на 25% запас палива, оновлену авіоніку,[176] два кабельні канали (raceways),[177] а також підвищену тягу двигунів.[178] Загальна висота ракети цієї конфігурації стала більшою на 3,1 м порівняно з Block 1. Спочатку планувалося, що при повторному використанні вона зможе виводити на орбіту щонайменше 100 тонн корисного навантаження[178] (аналогічно до початкового проєкту до переробки Block 2), однак версію зняли з експлуатації ще до орбітального польоту; остаточна оцінка вантажопідйомності становила 35 т на орбіту. Крім того, для Block 2 планували використовувати двигуни Raptor 3, що усувало потребу в додатковому захисті двигунів.[179] Проте перший корабель Block 2, S33, був оснащений удосконаленими двигунами Raptor 2,[180] тяга яких збільшилася на невідому величину.[181] Перший політ корабля й прискорювача Block 2 відбувся під час сьомого випробувального польоту.[182] Загалом було виготовлено шість апаратів версії Block 2.[183] Після одинадцятого випробувального польоту Block 2 було виведено з експлуатації.
Block 3 отримав удосконалену конструкцію теплозахисних плиток,[184] двигуни Raptor 3,[185] а також обладнання для дозаправлення на низькій навколоземній орбіті, зокрема стикувальні вузли та оновлений механізм швидкого роз'єднання.[185] Перехід на двигуни Raptor 3 також дозволив прибрати більшу частину захисту хвостової секції.[185]
Прискорювачі Block 3 мають інтегровану міжступеневу секцію з вентиляцією та переднім куполом, три ґратчасті рулі замість чотирьох, а самі рулі використовуються як точки захоплення вежею, що усуває потребу в окремій конструкції для захоплення.[186] Як і кораблі, прискорювачі Block 3 оснащуються двигунами Raptor 3, що дає змогу прибрати більшу частину захисту двигунів прискорювача та зменшити масу більш ніж на одну тонну на кожен двигун.[186] Першмй випробувальний польот версії Block 3 відбувався навесні 2026 року, коли був здійснений дванадцятий випробувальний політ.
Starship буде доступний щонайменше у чотирьох модифікаціях:
- Космічний корабель (англ. Starship) — повністю багаторазова транспортна система, призначена для перевезення екіпажу та вантажів на навколоземну орбіту, Місяць, Марс і далі. Starship здатний здійснювати посадку на будь-яку поверхню з достатньою щільністю в Сонячній системі, за умови дозаправлення зможе доставляти багатотонні вантажі на будь-яку планету Сонячної системи. Космічний корабель Starship матиме 1000 м3 герметичного об'єму, у якому можна буде розмістити до 100 кают для екіпажу[187], просторі зони спільного користування, складські приміщення, кухню, а також укриття для захисту екіпажу від сонячних спалахів.
- Місячний посадковий модуль (англ. Starship Lunar lander) — версія пілотованого космічного корабля, що розробляється на замовлення НАСА і призначена для перевезення екіпажу з низької навколоземної орбіти до місячної орбітальної станції Gateway та між станцією і поверхнею Місяця[188]. Замість аеродинамічних рулів використовуватимуться гальмівні двигуни, що унеможливлює його посадку на планети з густою атмосферою.
- Паливний танкер (англ. Starship Tanker) призначений для доставки ракетного палива на орбіту, де передбачається розміщення паливних депо для дозаправлення, необхідного під час тривалих міжпланетних польотів.
 | Дані у статті наведені станом на 2024. |
Super Heavy — це перший ступінь надважкої ракети-носія SpaceX Starship, яка складається з двох ступенів (верхній ступінь — Starship). Станом на 2024 рік прототипи Super Heavy проходять льотні випробування. Super Heavy вперше здійснив політ 20 квітня 2023 року під час першої спроби орбітального запуску ракети Starship.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті SpaceX Super Heavy.
| Назва | Початок виготовлення — зняття з експлуатації | Кількість польотів | Висота | Тривалість | Статус |
| Місце виготовлення — Коко (Флорида) | |||||
| Mk1 | Грудень 2018 — листопад 2019 | 0 | — | — | Зруйнований |
| Невдача під час випробування тиском. Носову частину залишили, все інше розібрали на переробку | |||||
| Mk2 | Травень — листопад 2019 | 0 | — | — | Відправлено на брухт |
| Не завершений через застарілу методику виробництва | |||||
| Mk4 | Жовтень — листопад 2019 | 0 | — | — | Відправлено на брухт |
| Було зібрано лише деякі компоненти | |||||
| Місце виготовлення — космодром SpaceX, Бока-Чика | |||||
| Star-hopper | Грудень 2018 — квітень 2019 | 3 | 1 м 20 м 150 м |
— 22 с 57 с |
Уцілів |
| Максимальна висота підйому — 150 м. Залишився на стартовому майданчику, як випробувальний стенд для двигунів | |||||
| SN1 | Жовтень 2019 — березень 2020 | 0 | — | — | Зруйнований |
| Невдача під час випробування тиском. Носову частину залишили, все інше розібрали на переробку | |||||
| SN2 | Лютий — березень 2020 | 0 | — | — | Уцілів, на стенді |
| Складався лише з мінібака, на якому випробовували якість зварювання та шайбу для кріплення двигунів[189] | |||||
| SN3 | Березень — квітень 2020 | 0 | — | — | Зруйнований |
| Цей прототип оснастили оновленими посадковими опорами[190]. Верхній бак наповнювали рідким азотом після заливки нижнього, але через недостатній тиск у останньому його стінки під вагою налитої рідини погнулися, і корабель зруйнувався. Це була аварія, а не запланована операція[191][192]. Позитивним моментом є те, що спричинили її недоліки у технологічному процесі тестування, а не конструкція корабля[193]. Відео руйнування[194] | |||||
| SN4 | Березень — травень 2020 | 0 | — | — | Зруйнований |
| Успішно витримав тестування рідким азотом і створений тиск у 4,9, а потім і 7,5 бар[195][196]. Став першим повнорозмірним прототипом (без носового конуса), що пройшов статичне вогневе випробування (СВВ) (заправка та короткочасне (~3 с) увімкнення двигуна)[197][198]. Під час п'ятого подібного тестування також перевіряли здатність конектора, що приєднаний до паливного шланга та комунікаційних дротів, швидко від'єднуватися від порту корабля перед зльотом. Після вимкнення двигуна почався злив палива у наземний резервуар, але заново конектор під'єднався не повність, паливо розбризкалося, і стався вибух[199][200][201] | |||||
| SN5 | Квітень 2020 — січень 2021 | 1 | 150 м | 40 с | Відправлено на брухт |
| 30 липня вдало завершив СВВ. А 5 серпня апарат піднявся із одним двигуном (№ 26), опустившись на розташований поруч посадковий майданчик (відео[202])[203] | |||||
| SN6 | Травень 2020 — січень 2021 | 1 | 150 м | 39 с | Відправлено на брухт |
| 3 вересня здійснено підйом із Raptor № 29[204] | |||||
| SN7 | Травень — червень 2020 | 0 | — | — | Зруйнований |
| Є черговим мінібаком, виготовленим із більш пластичного (особливо при низькій температурі) сплаву 304L та за новою методикою зварювання. Під час кріо випробування тиском на 7,6 барах утворився розрив, який, однак, завдяки великій пластичності нового сплаву обмежився незначною площею[205][206]. Бак легко відремонтували і провели друге тестування. Цього разу апарат зазнав значного руйнування[207] | |||||
| SN7.1 | Липень — вересень 2020 | 0 | — | — | Зруйнований |
| Був мінібаком із сталі 304L[208] для вибухового тестування. Тиск у нижній частині — до 9 бар[209] | |||||
| SN7.2 | Грудень 2020 | Уцілів, на стенді | |||
| Мінібак для руйнівного тестування зі зменшеною з 4 до 3 мм товщиною стінок | |||||
| SN8 | Липень — грудень 2020 | 1 | 12,5 км | 6 хв 42 с | Зруйнований |
| Виготовлений зі сталі 304L[208]. 13 листопада під час статичного випробування двигунів із подачею палива із мінірезервуарів для приземлення сталося значне підвищення тиску. Через відмову пневматичної системи, яка відбулася внаслідок потрапляння в певний її елемент шматочка покриття злітного майданчика, відкинутого реактивним струменем, регулювальні клапани тиску не відкрилися. Але руйнації корабля вдалося запобігти завдяки спрацюванню запобіжного вибухового клапана. Мінімум один двигун частково поплавився[210] (відео[211]). 9 грудня (UTC) відбувся його підйом на 12,5 км із трьома двигунами № 30, 36 і 42, під час якого перші два по черзі перестали працювати. Корабель почав зниження, використовуючи чотири керуючі поверхні, щоб падати майже параленьно землі. Перемикання подачі палива таким чином, щоб воно здійснювалося із мінірезервуарів, пройшло вдало, але тиск у метановому виявився занизьким. Двигуни повторно увімкнулися, але через велику швидкість SN8 вибухнув під час посадки на майданчик[212] (відео всього польоту від 1:48:20[213], приземлення[214]) | |||||
| SN9 | Серпень 2020 — лютий 2021 | 1 | 10 км | 6 хв 26 с | Зруйнований |
| Мав три двигуни, включно з № 45 і № 49. Витримав шість статичних вогневих випробувань. 2 лютого 2021 року здійснив вдалий підйом на заплановану висоту, виконав маневр розвороту в горизонтальне положення із використанням керуючих поверхонь та спуск, який закінчився ударом об посадковий майданчик та вибухом. Перед приземленням увімкнувся лише один із двох запланованих двигунів (відео[215])[216] | |||||
| SN10 | Вересень 2020 — березень 2021 | 1 | 10 км | 6 хв 24 с | Зруйнований |
| 3 березня (UTC) 2021 року відбувся підйом на трьох двигунах, які заплановано вимикалися один за одним, а останній нахилив апарат у потрібний бік. Далі — кероване падіння, з подальшим увімкненням усіх Raptor (як запобіжний захід на випадок не спрацювання одного з двох запланованих), вертикальне вирівнювання, розгортання посадкових опор та перше успішне приземлення прототипу з носовим конусом із використанням одного двигуна, адже другий обраний вимкнувся. За вісім хвилин корабель вибухнув через витік пального[217][218] (відео посадки та вибуху[219]) | |||||
| SN11 | Вересень 2020 — березень 2021 | 1 | 10 км | 5 хв 49 с | Зруйнований |
| Серед встановлених двигунів був № 46. Успішно виконано всі операції аж до посадкового увімкнення двигунів. Незначний витік палива і горіння його у Raptor призвів до пошкодження деяких датчиків, наслідком чого став вибух корабля у повітрі | |||||
| SN12 | Вересень 2020 — лютий 2021 | — | — | — | Відправлено на брухт |
| SN13 | Жовтень 2020 — лютий 2021 | — | — | — | Відправлено на брухт |
| SN14 | Жовтень 2020 — лютий 2021 | — | — | — | Відправлено на брухт |
| SN15 | Листопад 2020 — березень 2021 | 1 | 10 км | 5 хв 59 с | Уцілів, на стенді |
| У порівнянні з попередніми версіями, цей прототип отримав значну кількість удосконалень: нову авіоніку, систему подачі палива, покращений дизайн двигунів. 5 травня 2021 р. відбувся його перший вдалий політ. Після виконання всіх маневрів здійснено приземлення на двох двигунах. Незначний вогонь подолали системою пожежогасіння на посадковому майданчику[220]. Польотів більше не планують | |||||
| SN16 | Грудень 2020 | На виставковому стенді | |||
| SN17 | Грудень 2020 | Відправлено на брухт | |||
| SN18 | Січень 2021 | Облишений | |||
| SN19 | Лютий 2021 | Облишений | |||
| Назва | Початок виготовлення — зняття з експлуатації | Кількість польотів | Висота | Тривалість | Статус |
| SN20/ Ship 20 | Березень 2021 | Відставлений на стенд | |||
| Навітряний бік повністю обкладений термозахисними плитками. Планувався до запуску із B4 | |||||
| Ship 21 | Липень 2021 | Відправлено на брухт | |||
| Ship 22 | Вересень 2021 | Будівництво зупинено | |||
| Ship 23 | Жовтень 2021 | Будівництво зупинено | |||
| Ship 24 | Листопад 2021 | 1 | 39 км | 3 хв 55 с | Зруйнований |
| Після невдалого росзстикування був підірваний разом з B7 | |||||
| Ship 25 | Листопад 2023 | Зруйнований | |||
| Інформація очікується | |||||
На обох ступенях ракети встановлюватимуть рідинні ракетні двигуни Raptor[221], що працюють на зріджених та доведених до наднизьких температур метані та кисню[222]. За словами Маска у грудні 2018 року, завдяки застосуванню новітнього суперстійкого до високих температур та корозії сплаву SX500[223], який SpaceX виробляє власними силами, застосовуючи кріообробку, двигун витримуватиме понад 30 МПа тиску в камері згоряння та видаватиме більше 200 тонн-сили, або 1961 кН тяги. Тяга тих двигунів на Super Heavy, що будуть нерухомими і не дроселюватимуться, можливо, сягне 300 тс[224]. Максимальна очікувана тягооснащеність Raptor із соплом для роботи у атмосфері складає більше 170 (у разі досягнення ним тяги >260 тонн-сили при його вазі у 1,5 тонни), а із соплом для роботи у вакуумі (Raptor Vac)[225] (через збільшений ступінь його розширення) — менше 120. Найбільший питомий імпульс очікується для Raptor Vac — 380 с[226].
Двигун працюватиме за найбільш ефективною, але найскладнішою схемою — замкнутою, із повною газифікацією компонентів пального. Наразі ще жодному виробнику не вдалося запустити в експлуатацію такий двигун. Його робота відбувається наступним чином.
Надохолоджені гази кисень О2 та метан CH4 закачують турбонасосами з паливних баків у окремі газогенератори. Метан попередньо проходить каналами в соплі, здійснюючи його регенеративне охолодження. Деяка кількість О2 також подається в метановий газогенератор, а деяка кількість СН4 — відповідно, у кисневий. Там вони реагують між собою і нагріваються. Із газогенераторів витікають суміші газів, одна з яких збагачена метаном, а інша — киснем. Вони спрямовуються до камери згоряння, протікаючи на своєму шляху через турбіни турбонасосів і розкручуючи їх. Таким чином цикл повторюється.
Особливості пального:
- метан був обраний через можливість виробляти його на Марсі in situ;
- застосування зрідженого метану (а не гасу) призводить (за рахунок його нижчої температури та подальшого випаровування) до утворення у баці з пальним так званого «автогенного тиску». Це корисно, тому що усувається потреба в дорогих і складних системах нагнітання додаткового газу (гелію) в бак для нормального режиму роботи турбонасосу.
.jpg)
Перші розмови SpaceX про двигун Raptor почалися у 2009 році[227][228]. Початкова концепція передбачала його встановлення лише на другий ступінь ракети, однак у 2014 році заговорили про застосування Raptor і на першому ступені[111]. У 2013 році SpaceX доукомплектувала додатковим обладнанням свій випробувальний стенд у космічному центрі Стеніса та у 2014—2015 роках почала перевірку компонентів двигуна[229][230]. У 2013 році обіцяна тяга одного двигуна становила 2900 кН[231], у 2014-му вона зросла до 4400 кН[232]. У 2015 році Маск суттєво зменшив цей показник (до 2300 кН), обіцяючи компенсувати це збільшеною кількістю двигунів[233].
2016 рік знаменувався отриманням від повітряних сил США $33,6 млн на розробку Raptor[234]. Також на випробувальному стенді у Мак-Ґреґорі (Техас) протестовано прототип Raptor (атмосферну версію) потужністю 1000 кН[235].
У 2017 році загальна тривалість тестових запусків становила більше 1200 секунд. Найдовша перевірка одного двигуна тривала 100 секунд, і ця тривалість була обмежена величиною паливного бака (для посадки на Марс двигунам необхідно відпрацювати 40 с). Інженери компанії також випробували величезний вуглецевий композитний бак, здатний перевозити 1200 тонн рідкого кисню[112].
Після зміни матеріалу, із якого виготовляються деталі двигуна, у 2019 році випробування почалися наново. У лютому під час тестування Raptor № 1 із використанням «теплого палива» досягнуто тиску у камері згоряння у 257 бар (25,7 МПа) та тяги у 1589 кН[236]. У наступному тесті тиск склав 268,9 бар, а при подальшому його збільшенні двигун прогнозовано вибухнув[237]. Така ж доля спіткала два наступні Raptor, які вже встановлювали на Starhopper. Двигуни спеціально доводили до вибуху, щоб потім дослідити отримані деталі та весь процес. № 4 встановлювали, щоб перевірити систему керування вектором тяги. № 5 вибухнув незаплановано. Підйом Starhopper на висоту 20, а потім 150 метрів здійснювали за допомогою № 6[28]. Восени 2019 року компанія витрачала на виготовлення одного двигуна 8—10 днів, однак у 2020 році планує пришвидшити виробництво до одного Raptor на день[119].
На початку 2020 року офіційно повідомлено про введення в експлуатацію вертикального випробувального стенда в Мак-Ґреґорі. На відміну від горизонтальних стендів, тестування на ньому двигунів буде «більш репрезентативним для польотних умов». На лютий місяць було перевірено роботу вісімнадцяти Raptor[238]. У травні вибухом знищено Starship SN4 разом із двигуном № 20[239]. Raptor Vacuum заплановано тестувати не раніше червня 2020 року[240]. У серпні № 27 вдало підняв SN5 на 150 м, пропрацювавши 40 секунд[241], а № 39 на випробувальному стенді витримав у камері згоряння тиск у 300 бар, при якому продукована тяга може сягати 225 тонн-сили[242].
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Starship:Earth to Earth на YouTube |
| Створення колонії на Марсі |
Ракета може знайти застосування у таких сферах[243][244]:
- доставка на ННО та ГПО корисних вантажів величезних розмірів;
- перельоти у межах цис-місячного простору, що дасть змогу побудувати базу на Місяці;
- довготривалі польоти вантажних та пасажирських Starship на Марс з метою його колонізації[245];
- транспортування у межах Землі. За словами Маска, політ, наприклад, із Нью-Йорка до Шанхаю, триватиме близько 40 хвилин, а вартість квитка буде меншою за вартість польоту на комерційному авіалайнері[246][247].
У вересні 2018 року SpaceX повідомила, що підписала контракт зі своїм першим клієнтом для туристичної місії DearMoon, яка планується не раніше 2023 року. Ним став японський мільярдер Юсаку Маедзава[248][249]. Він зробив «значний» грошовий внесок у розробку ракети і планує запросити із собою до 8 митців, які мають надихнутися польотом і створити потім мистецькі шедеври[250][251].
Маск сподівався бути готовим до першого польоту на Марс до моменту відкриття зручного стартового вікна 2022 року, але процес розробки ракети затягнувся, і плани змістилися на 2024 рік[252]. Спочатку буде здійснено дві вантажні місії з метою «підтвердження наявності достатньої кількості водних ресурсів та виявлення небезпек». На Марс відправлять велику кількість сонячних панелей, гірничовидобувне обладнання, марсоходи, прилади для підтримки життєдіяльності, їжу[253].
Потім розраховують відправити ще чотири місії через один синодичний період у 2026 році: два пасажирських Starship плюс два вантажних, що доставлять додаткове обладнання та запаси з метою побудови сонячної електростанції, посадкових майданчиків, оранжерей та заводу для виробництва пального in situ[254]. Для цього використовуватимуть так звану реакцію Сабатьє. Діоксид вуглецю видобуватимуть з атмосфери Марса, а водень — із водяного льоду, що наявний на деякій глибині під поверхнею ґрунту: CO2 + 4H2 → CH4 + 2H2O.
Першим тимчасовим житлом для 20—50 відчайдухів, які наважаться полетіти на Марс, стануть космічні кораблі Starship, позаяк вони матимуть системи підтримки життєдіяльності. Перші 5 кораблів, ймовірно, залишаться там назавжди, а для отримання електрики, необхідної для виробництва пального для повернення на Землю одного Starship, доведеться розмістити сонячні панелі на ділянці розміром 6—10 футбольних полів[255]. База має розташовуватися на широті менше 40°: там буде трохи тепліше та більше сонячної енергії для панелей. Поряд обов'язково мають бути поклади водяного льоду[256]. За розрахунками SpaceX, вони можуть видобувати 1 т води за добу. Вивчається можливість отримання 1 т (CH4/O2) на добу з використанням 17 МВт·год енергії[257][258]. Маск вважає, що для створення першого життєздатного марсіанського містечка знадобиться принаймні 1000 Starship та 20 років[259]. А головним здобутком було б до 2050 року перевезти на Марс 1 млн людей. Для тих, хто бажає відправитися у таку подорож, але не має для цього коштів, SpaceX пропонуватиме влаштуватися до неї на роботу та поступово віддавати борг[260].
На членів місії можуть негативно впливати наступні чинники: тривала (від трьох до шести місяців[245]) космічна подорож у невеликому замкненому просторі, космічна радіація, невагомість, а надалі — перебування у гравітації Марса, що становить лише 38 % від Земної[261].
У жовтні 2020 року, β-користувачі супутникового інтернету Starlink, надавачем якого є SpaceX, оприлюднили деякі умови користувацького договору, наступний пункт якого привертає до себе увагу:
«Що стосується послуг, які надаватимуться на Марсі або на «Starship», чи іншому космічному кораблі марсіанських колоністів, сторони контракту визнають Марс вільною планетою, і жоден уряд, який знаходиться на Землі, не матиме повноважень та суверенітету над марсіанською діяльністю. Відповідно, суперечки вирішуватимуться на основі принципів самоуправління, які встановлюватимуться добросовісно під час заселення Марса»
— Умови договору для користувачів Starlink[262]
У березні 2018 року, Маск зазначав, що вважає найкращим способом керування на червоній планеті пряму демократію[263].
У квітні 2020 року NASA визначила SpaceX як одну із трьох команд, що займатимуться розробкою системи посадки людини (Human Landing System) на Місяць. На це компанія тоді отримала $139 млн. Цей контракт працює в рамках космічної програми Артеміда, згідно з якою США планують не раніше 2024 року (місія «Артеміда-3») відправити на поверхню нашого природного супутника своїх астронавтів, серед яких буде перша жінка, що полетить на Місяць. У квітні 2021 року Starship було остаточно обрано для цієї місії, а компанія Ілона Маска, як переможець, отримала $2,89 млрд[264]. План передбачає запуск Starship із Super Heavy, дозаправку КК на орбіті, його політ до навколомісячної орбіти і стикування його із космічною станцією Lunar Gateway. До неї також буде пристиковано КК Оріон, що запускатиметься ракетою SLS. На ньому астронавти прибуватимуть на станцію, після чого переходитимуть у Starship, на якому вже і опускатимуться на поверхню Місяця. Після виконання ними поставлених задач, корабель знову поверне їх на станцію[265][266].
На початок червня 2023 року, у NASA посилилося занепокоєння, що місячна версія корабля SpaceX Starship не буде готова до експедиції місії космічної програми «Артеміда-3», під час якої наприкінці 2025 року на супутник Землі повинні були вирушити люди. Під час свого виступу 7 червня 2023 року на спільному засіданні Ради з аеронавтики та космічної техніки та Ради з космічних досліджень Національної академії наук США, заступник адміністратора NASA з розробки дослідницьких систем Джим Фрі сказав, що запланована дата експедиції на Місяць може зміститися з грудня 2025 року далі, тобто вона плавно перетікає на 2026 рік[267]. Сумніви NASA були зрозумілими, адже під час недавнього випробувального польоту система Starship показала себе не найкращим чином. Попереду розробка місячної версії Starship. За словами Фрі, SpaceX та NASA відклали критичний аналіз конструкції корабля доти, доки компанія не проведе демонстрацію кріогенної дозаправки на навколоземній орбіті[268].
У травні 2024 року NASA і SpaceX успішно випробували систему стикування для місії Artemis III, яка дасть астронавтам змогу переходити між космічним кораблем Orion і Starship HLS для посадки на Місяць. Випробування системи стикування для Starship HLS проводилися в космічному центрі Джонсона NASA протягом 10 днів із використанням системи, яка моделює динаміку контакту між двома космічними кораблями на орбіті. Тестування включало понад 200 сценаріїв стикування з різними кутами заходу та швидкістю. Ці реальні результати з використанням повномасштабного апаратного забезпечення підтвердять комп'ютерні моделі системи стикування посадкового модуля на Місяць[269].
Аерокосмічний інженер та засновник Марсіанського товариства Роберт Зубрін переконує, що потрібно вивчати і колонізувати Марс, і вважає, що це відбудеться завдяки Ілону Маску[258]. Хоча Зубрін розрахував, що продуктивніше було б відправляти на Марс чи Місяць менший за розміром космічний корабель, такий собі «міні Starship»[270]. Американський астрофізик Ніл Тайсон хоча і має сумніви, що керівнику SpaceX вдасться залучити потрібну кількість коштів на розробку нової ракети[271], але все ж він вважає, що Маск здатний змінити майбутнє людства[272]. SpaceX дорікають відсутністю на кораблі Starship системи аварійного порятунку, що зазвичай передбачається для пілотованих космічних апаратів[273]. Також ракету Маска порівнюють із кораблем Христофора Колумба, сумніваючись, чи буде вона придатна до тривалих подорожей[274]. У вересні 2019 року директор NASA Джим Брайденстайн звинуватив SpaceX у недостатній увазі до їхнього спільного проєкту щодо розробки пілотованого космічного корабля Dragon 2. Він натякнув, що причиною цього стала зосередженість компанії на новій ракеті. Маск у відповідь на це зізнався, що на Starship витрачається менше 5 % ресурсів SpaceX[275]. І лише після успішного проведення SpaceX DM-2 він визначив даний проєкт пріоритетом для компанії[276].
Значної критики проєкт зазнав від російських вчених. Особливо це стосується перельотів у межах Землі, адже перед польотами пасажири повинні будуть проходити медогляд (через можливі навантаження на організм). Також через заборону будувати космодроми надто близько до міст (Маск зазначив, що ця відстань складе близько 30 км[277]), люди витрачатимуть багато часу, щоб добратися до них. Головний редактор журналу «Новости космонавтики» І. Марінін, взагалі, назвав весь задум Маска «маразматичним», не вірячи у достатню потужність двигунів ракети[278]. Однак були також відгуки, у яких вже сперечалися з критиками[279].
Значну стурбованість вчених викликає можливість польоту Starship на Марс до того, як буде зроблений висновок про наявність там ознак життя. Відправлені туди люди «забруднять» червону планету Земними мікроорганізмами, і навіть безпілотний корабель Маска (на думку деяких науковців) здатен зробити це. Адже, на відміну від традиційного виготовлення ракет та космічних кораблів, що відбувається у стерильних умовах, Starship будують майже просто неба, лиш іноді використовуючи великі шатра у процесі зварювання, щоб захиститись від вітру[280].
26 серпня 2024 року, група російських вчених опубліковала в журналі Geophysical Research Letters результати дослідження, в якому зазначається, що вибух ракети Starship 18 листопада 2023 року, призвів до тимчасового утворення дірки у верхніх шарах атмосфери Землі. Вчені стверджують, що це був перший випадок в історії, коли подібна діра в атмосфері була створена саме вибухом ракети на висоті приблизно 150 км. Вказана діра в іоносфері існувала приблизно 40 хв., однак потім вона зникла, а її розміри досі залишаються невідомими[281][282][283].
- ↑ Jackie Wattles (29 вересня 2019). Elon Musk says SpaceX's Mars rocket will be cheaper than he once thought. Here's why (англ.). edition.cnn.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Ілон Маск [@elonmusk] (25 вересня 2019). Илон Маск в Твиттере (Твіт). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019 — через Твіттер.
Mk1 ship is around 200 tons dry & 1400 tons wet, but aiming for 120 by Mk4 or Mk5. Total stack mass with max payload is 5000 tons
- ↑ Phillip Gaynor (24 жовтня 2020). SpaceX Starship: The Continued Evolution of the Big Falcon Rocket. nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- 1 2 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "1810spx" не вказано текст - ↑ Марія Леонова (11 січня 2019). Маск показав нову ракету Starship: її орбітальна версія полетить на Марс та навколо Місяця (англ.). hromadske.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
- ↑ Костянтин Ценцура (19 жовтня 2019). Нержавіючі монстри. SpaceX почала будівництво нової ракети Starship (англ.). nv.ua.
- ↑ Мирослав Ліскович (30 вересня 2019). Це - космічний корабель Starship: з ним Маск планує колонізувати Місяць і Марс (англ.). ukrinform.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
- ↑ Fernholz, Tim (29 вересня 2017). SpaceX’s Elon Musk unveiled a rocket that can fly to the Moon, Mars—and Shanghai. qz.com (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2017.
- ↑ Gebhardt, Chris (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017.
- ↑ Caleb Henry (28 червня 2019). SpaceX targets 2021 commercial Starship launch (англ.). spacenews.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
- ↑ Foust, Jeff (14 листопада 2005). Big plans for SpaceX. The Space Review. Архів оригіналу за 24 листопада 2005. Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ SpaceX rocket fails first flight. BBC News (брит.). 24 березня 2006. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Rosenberg, Zach (15 жовтня 2012). SpaceX aims big with massive new rocket. FlightGlobal. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 25 вересня 2016.
- ↑ Berger, Eric (18 вересня 2016). Elon Musk scales up his ambitions, considering going "well beyond" Mars. Ars Technica. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Bergin, Chris (27 вересня 2016). SpaceX reveals ITS Mars game changer via colonization plan. NASASpaceflight. Архів оригіналу за 28 вересня 2016. Процитовано 27 вересня 2016.
- ↑ Making Life Multiplanetary. SpaceX. 29 вересня 2017. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021 — через YouTube.
- ↑ Foust, Jeff (24 грудня 2018). Musk teases new details about redesigned next-generation launch system. SpaceNews (амер.). Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2023.
- ↑ Chang, Kenneth (29 вересня 2019). SpaceX Unveils Silvery Vision to Mars: 'It's an I.C.B.M. That Lands'. The New York Times (амер.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ Berger, Eric (29 вересня 2019). Elon Musk, Man of Steel, reveals his stainless Starship. Ars Technica. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Mohan, Aditya Krishnan (5 вересня 2021). The truth about the new SpaceX 'Mini-Bakery'. Medium (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
- ↑ Elon Musk Reveals SpaceX's New Starship, the Rocket Bound for Mars. Popular Mechanics (амер.). 29 вересня 2019. Архів оригіналу за 19 травня 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
- ↑ Foust, Jeff (27 вересня 2019). SpaceX to update Starship progress. SpaceNews (амер.). Архів оригіналу за 23 лютого 2024. Процитовано 27 листопада 2023.
- ↑ Foust, Jeff (12 березня 2018). Musk reiterates plans for testing BFR. spacenews.com (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ Eric Ralph (31 грудня 2018). SpaceX’s Starship prototype proceeds at breakneck pace towards hop tests (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.
- ↑ Chris Gebhardt (3 квітня 2019). Starhopper conducts Raptor Static Fire tests (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Cowboy Den [@CowboyDanPaasch] (3 січня 2019). Фото складових Starhopper (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 28 серпня 2019 — через Твіттер.
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (7 лютого 2020). Hopper, for example, was made of 12.5mm steel vs 4mm for SN1 orbital design. Optimized skins will be <2mm in places across a 9000mm diameter (Твіт) (англ.) — через Твіттер.
- 1 2 Thomas Burghardt (25 липня 2019). Starhopper successfully conducts debut Boca Chica Hop (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Ілон Маск [@elonmusk] (26 липня 2019). Engine Cam (Відео першого стрибка Starhopper) (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 28 серпня 2019 — через Твіттер.
- ↑ Eric Ralph (27 серпня 2019). Watch SpaceX’s Starhopper hover 500ft above the ground in final test flight (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
- ↑ Grush, Loren (20 листопада 2019). SpaceX's prototype Starship rocket partially bursts during testing in Texas. The Verge (англ.). Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ Wall, Mike (2020). SpaceX's Starship will soon be made of different stuff. space.com. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 30 травня 2021.
- ↑ Kanayama, Lee; Beil, Adrian (28 серпня 2021). SpaceX continues forward progress with Starship on Starhopper anniversary. NASASpaceflight (амер.). Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 10 лютого 2022.
- ↑ How significant is the flight of Starship SN5? – NSS (амер.). 7 серпня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2023. Процитовано 10 грудня 2023.
- ↑ Mack, Eric (4 серпня 2020). SpaceX Starship prototype takes big step toward Mars with first tiny 'hop' (англ.). CNET. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ Sheetz, Michael (3 вересня 2020). SpaceX launches and lands another Starship prototype, the second flight test in under a month (англ.). CNBC. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ Kooser, Amanda (26 вересня 2020). Watch SpaceX fire up Starship's furious new Raptor Vacuum engine (англ.). CNET. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ SpaceX Boca Chica – Starship SN8 nosecone mate – Raptors on the move. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 4 січня 2024 — через YouTube. У період із жовтня по листопад 2020 року він пройшов чотири попередні вогневі випробування. 9 грудня 2020 року SN8 здійснив політ, під час якого три двигуни поступово вимикалися один за одним, після чого апарат досяг висоти 12,5 км (7,8 миля). Під час повернення до землі посадці завадив низький тиск метану в головному паливному баку, через що апарат жорстко врізався в посадковий майданчик і вибухнув. SN7 був виготовлений зі сталі 304L, яка є менш крихкою та краще піддається зварюванню.Ali, Areeb (28 жовтня 2020). The Test Flight of SpaceX's Starship Prototype SN 8 Is Excitement Guaranteed. The Wire. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 травня 2021. Пізніші апарати використовували фірмовий сплав 30X, склад якого не розголошується; його вартість становить трохи більше ніж €3,6 за кілограм.Torralba, José Manuel (3 жовтня 2024). Why Elon Musk uses stainless steel for his new spacecraft. materials.imdea.org. Процитовано 23 грудня 2024.
- ↑ Roulette, Joey (15 червня 2021). SpaceX ignored last-minute warnings from the FAA before December Starship launch. The Verge. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
- ↑ Mack, Eric (2 лютого 2021). SpaceX Starship SN9 flies high, explodes on landing just like SN8 (англ.). CNET. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ SN10. SpaceX (англ.). Архів оригіналу за 10 вересня 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
- ↑ Chang, Kenneth (3 березня 2021). SpaceX Mars Rocket Prototype Explodes, but This Time It Lands First. The New York Times (амер.). Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Mack, Eric (30 березня 2021). SpaceX Starship SN11 test flight flies high and explodes in the fog (англ.). CNET. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021. імовірно через надлишок пального в метановому турбонасосі одного з двигунів Raptor.Foust, Jeff (6 квітня 2021). Engine explosion blamed for latest Starship crash. SpaceNews (амер.). Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Berger, Eric (8 березня 2021). SpaceX reveals the grand extent of its starport plans in South Texas. Ars Technica (амер.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
- ↑ Keates, Nancy; Maremont, Mark (7 травня 2021). Elon Musk's SpaceX Is Buying Up a Texas Village. Homeowners Cry Foul. The Wall Street Journal (амер.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 17 грудня 2021. У 2025 році поселення було офіційно інкорпороване як Starbase, Texas.Mekelburg, Madlin (3 травня 2025). Elon Musk Wins Vote to Establish His City in Starbase, Texas. Bloomberg.com (англ.). Архів оригіналу за 4 травня 2025. Процитовано 4 травня 2025.
- ↑ Mack, Eric (7 травня 2021). SpaceX's Mars prototype rocket, Starship SN15, might fly again soon (англ.). CNET. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
- ↑ Starbase Overview (PDF). SpaceX. 29 березня 2023. Архів (PDF) оригіналу за 4 квітня 2023. Процитовано 15 квітня 2023.:2
- ↑ Chang, Kenneth (13 червня 2022). SpaceX Wins Environmental Approval for Launch of Mars Rocket. The New York Times (амер.). Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
- ↑ Dvorsky, George (10 серпня 2022). Spa ceX Performs Limited Static Fire Test of Starship Booster, Avoids Explosion. Gizmodo (амер.). Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 18 вересня 2022.
- ↑ Kshatriya, Amit; Kirasich, Mark (31 жовтня 2022). Artemis I – IV Mission Overview / Status (PDF). NASA. Human Exploration and Operations Committee of the NASA Advisory Council. Архів (PDF) оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 10 грудня 2022.:20 тоді як Booster 7 провів шість таких випробувань,Iemole, Anthony (7 грудня 2022). Boosters 7 and 9 in dual flow toward Starbase test milestones. NASASpaceflight (амер.). Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.:20
- ↑ Starship fires (almost) all her engines. earthsky.org (амер.). 9 лютого 2023. Архів оригіналу за 7 січня 2024. Процитовано 7 січня 2024.
- ↑ Foust, Jeff (24 січня 2023). SpaceX completes Starship wet dress rehearsal. SpaceNews (амер.). Архів оригіналу за 15 квітня 2023. Процитовано 28 січня 2023.
- ↑ Wall, Mike (17 квітня 2023). SpaceX scrubs 1st space launch of giant Starship rocket due to fueling issue. Space.com (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2023. Процитовано 20 квітня 2023. Booster 7 і Ship 24 успішно стартували 20 квітня о 13:33 UTC під час першого орбітального льотного випробування.Wattles, Jackie; Strickland, Ashley (20 квітня 2023). SpaceX's Starship rocket lifts off for inaugural test flight, but explodes midair. CNN. Архів оригіналу за 21 квітня 2023. Процитовано 20 квітня 2023.
- ↑ Bergin, Chris (3 травня 2023). Elon Musk pushes for orbital goal following data gathering objectives during Starship debut. NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 5 травня 2023. Процитовано 5 травня 2023. Згодом прискорювач втратив керування вектором тяги двигунів Raptor, через що ракета почала неконтрольовано обертатися. Апарат досяг максимальної висоти 24 миля (39 км).Malik, Tariq; Wall, Mike (20 квітня 2023). SpaceX's 1st Starship launches on epic test flight, explodes in 'rapid unscheduled disassembly'. Space.com (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2023. Процитовано 16 вересня 2023.
- ↑ Klotz, Irene (1 травня 2023). Engine Issue Felled SpaceX First Super Heavy. Aviation Week Network. Архів оригіналу за 23 лютого 2024. Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Leinfelder, Andrea (2 серпня 2023). SpaceX Starship sprinkled South Texas with mystery material. Here's what it was. Houston Chronicle (амер.). Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
- ↑ Grush, Loren; Hull, Dana (26 квітня 2023). SpaceX's Starship Launch Sparked Fire on State Park Land. Bloomberg News. Архів оригіналу за 23 лютого 2024. Процитовано 28 квітня 2023.
- ↑ Kolodny, Lora (28 липня 2023). SpaceX hasn't obtained environmental permits for 'flame deflector' system it's testing in Texas (англ.). CNBC. Архів оригіналу за 7 жовтня 2023. Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ Romera, Alejandro Alcantarilla (23 серпня 2023). Booster 9 conducts pre-flight static fire test. NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 25 серпня 2023. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Harwood, William. Super Heavy-Starship climbs high but falls short on second test flight – Spaceflight Now (амер.). Архів оригіналу за 18 листопада 2023. Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ SpaceX – Launches. Space X. 21 листопада 2023. Архів оригіналу за 21 листопада 2023. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ SpaceX launches its giant new rocket but a pair of explosions ends the second test flight. AP News (англ.). 18 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 18 листопада 2023. Засмічення фільтра рідкого кисню спричинило відмову одного з двигунів, що врешті призвело до руйнування прискорювача приблизно через три з половиною хвилини після старту на висоті близько 90 км над Мексиканською затокою.Berger, Eric (26 лютого 2024). SpaceX discloses cause of Starship anomalies as it clears an FAA hurdle. Архів оригіналу за 14 березня 2024. Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ Dinner, Josh (18 листопада 2023). SpaceX Starship megarocket launches on 2nd-ever test flight, explodes in 'rapid unscheduled disassembly' (video). Space.com (амер.). Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ McDowell, Jonathan [@planet4589] (19 листопада 2023). Thanks to NOAA's Kenneth Howard for pointing me to this NOAA weather radar data showing a debris cloud exactly over my estimated Starship reentry point! (Твіт). Процитовано 16 червня 2024 — через X (раніше знана як Твіттер).
- ↑ SpaceX – Updates. SpaceX. 26 лютого 2024. Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ Weber, Ryan (14 грудня 2023). SpaceX Pushes Ahead to Flight 3 with the Rollout of Ship 28. NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 31 грудня 2023. Процитовано 18 квітня 2024.
- ↑ SpaceX Launches Third Starship Flight Test (англ.), 14 березня 2024, архів оригіналу за 14 березня 2024, процитовано 14 березня 2024
- ↑ Starship's Third Flight Test. SpaceX. Архів оригіналу за 6 березня 2024. Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ Wall, Mike (7 березня 2024). SpaceX to push the envelope on 3rd Starship test flight. Space.com (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2024. Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ Berger, Eric (6 березня 2024). The next Starship mission has a tentative launch date: March 14. Ars Technica (амер.). Архів оригіналу за 6 березня 2024. Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ Clark, Stephen (14 березня 2024). SpaceX celebrates major progress on the third flight of Starship. Архів оригіналу за 16 березня 2024. Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ Wattles, Jackie; Strickland, Ashley (15 березня 2024). SpaceX's Starship reaches new heights in monumental test flight but is now lost. ABC7 Chicago. Chicago, Illinois: CNN. Архів оригіналу за 14 березня 2024. Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ Live updates: SpaceX to launch its Starship megarocket on a test flight to orbit (англ.). NBC News. 6 червня 2024. Процитовано 6 червня 2024.
- ↑ Davenport, Justin (19 квітня 2024). As IFT-4 prepares for launch, Starship's future is coming into focus. NASASpaceflight. Архів оригіналу за 20 квітня 2024. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ SpaceX [@SpaceX] (6 червня 2024). Splashdown confirmed! Congratulations to the entire SpaceX team on an exciting fourth flight test of Starship! (Твіт). Процитовано 16 червня 2024 — через X (раніше знана як Твіттер).
- ↑ Musk, Elon [@elonmusk] (5 квітня 2024). Flight 4 next month (Твіт). Процитовано 16 червня 2024 — через X (раніше знана як Твіттер).
- ↑ Wall, Mike (9 серпня 2024). Starship is ready for its 5th test flight, SpaceX says (photos). Space.com (англ.). Процитовано 12 серпня 2024.
- ↑ NASASpaceflight (11 жовтня 2024). SpaceX Launches Starship for the Fifth Time (and Tries to Catch a Booster). Процитовано 13 жовтня 2024 — через YouTube.
- ↑ NASASpaceflight (18 вересня 2024). SpaceX Static Fires Ship 31 – Upper Stage of the Sixth Starship Flight. Архів оригіналу за 18 вересня 2024. Процитовано 18 вересня 2024 — через YouTube. Booster 13 пройшов аналогічні випробування у квітні та жовтні.SpaceX Starship Booster 13 LOX fill test looks successful. www.youtube.com. Процитовано 30 квітня 2024.
- ↑ NASASpaceflight (16 листопада 2024). Starship Stakeout – SpaceX Launches Starship for the Sixth Time. Процитовано 19 листопада 2024 — через YouTube.
- ↑ Berger, Eric (22 листопада 2024). Rocket Report: Next Vulcan launch slips into 2025; Starship gets a green light. Ars Technica (амер.). Процитовано 22 листопада 2024.
- ↑ NASASpaceflight (31 жовтня 2024). New Starship Block 2 Cryo Proof Tested. Процитовано 17 січня 2025 — через YouTube.
- ↑ NASASpaceflight (16 грудня 2024). SpaceX's Starship Prepares for Flight 7: Testing & Expansion at Starbase Starbase Update. Процитовано 17 січня 2025 — через YouTube.
- ↑ House, Marcus (5 жовтня 2024). Vulcan Booster Fail, yet Still Completed Mission, and SpaceX Starship Flight 5 in Only Days!?. Процитовано 17 січня 2025 — через YouTube.
- ↑ NASASpaceflight (7 грудня 2024). SpaceX Tests Booster 14 – Spin Prime. Процитовано 17 січня 2025 — через YouTube.
- ↑ SpaceX. SpaceX (амер.). Архів оригіналу за 16 січня 2025. Процитовано 17 січня 2025.
- ↑ Strickland, Jackie; Wattles, Ashley (16 січня 2025). SpaceX executes second-ever 'chopsticks' booster catch but Starship spacecraft is lost. CNN (англ.). Процитовано 17 січня 2025.
- ↑ SpaceX prototype fails in space after launch caused string of Qantas delays. ABC News (en-AU) . 16 січня 2025. Процитовано 17 січня 2025.
- ↑ NASASpaceflight (3 березня 2025). (SCRUB) SpaceX Launches Starship Flight 8 and Attempts to Catch Another Booster!. Процитовано 4 березня 2025 — через YouTube.
- ↑ Wattles, Jackie (3 березня 2025). SpaceX calls off Starship's first flight attempt after January explosion of flight 7. CNN (англ.). Процитовано 7 березня 2025.
- ↑ Robinson-Smith, Will (3 березня 2025). Launch preview: SpaceX to launch Starship Flight 8 following Monday scrub – Spaceflight Now. Spaceflight Now (амер.). Процитовано 7 березня 2025.
- ↑ Chow, Denise (6 березня 2025). SpaceX again loses its Starship rocket on test flight after explosion during previous attempt. NBC News. Процитовано 6 березня 2025.
- ↑ Chang, Kenneth (6 березня 2025). SpaceX's Starship Rocket Disrupts Florida Airports With Unsuccessful Test Flight. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 7 березня 2025.
- ↑ Starship's Eighth Flight Test. SpaceX.com (амер.). 24 лютого 2025. Процитовано 24 лютого 2025.
- ↑ SpaceX's Starship explodes in second failure for Musk's Mars program. The Guardian (брит.). 7 березня 2025. ISSN 0261-3077. Процитовано 7 березня 2025.
- ↑ SpaceX Starship: Smooth launch but spacecraft makes uncontrolled re-entry. NBC News (англ.). 28 травня 2025. Процитовано 28 травня 2025.
- ↑ Baehr, Jasmine (27 травня 2025). SpaceX's Starship Flight 9 ends in failure after booster loss: 'Success comes from what we learn'. Fox News (амер.). Процитовано 28 травня 2025.
- ↑ Weber, Ryan (19 червня 2025). Ship 36 experiences anomaly during engine testing, next steps unclear. NASASpaceflight.com. Процитовано 20 червня 2025.
- ↑ Next Starship explodes on test stand. Spaceflight Now. 19 червня 2025. Процитовано 20 червня 2025.
- ↑ Clark, Stephen (19 червня 2025). SpaceX's next Starship just blew up on its test stand in South Texas. Ars Technica (англ.). Процитовано 28 червня 2025.
- ↑ https://www.nytimes.com/2025/08/24/science/spacex-starship-launch.html, updated August 25
- ↑ NASASpaceflight (25 серпня 2025). SpaceX Starship Flight 10 - Third Attempt. Процитовано 27 серпня 2025 — через YouTube.
- ↑ NASASpaceflight (13 жовтня 2025). SpaceX Starship Flight 11 - LAUNCH STREAM. Процитовано 14 жовтня 2025 — через YouTube.
- ↑ Moon, Mariella (23 травня 2026). SpaceX Starship V3's first test flight was largely successful. www.msn.com. Процитовано 24 травня 2026 — через MSN.
- ↑ MSN. www.msn.com. Процитовано 24 травня 2026.
- ↑ Grush, Loren (27 травня 2026). SpaceX Starship rocket grounded by FAA after launch mishap. www.msn.com. Bloomberg. Процитовано 27 травня 2026 — через MSN.
- ↑ SpaceX (@SpaceX) on X. X (formerly Twitter) (амер.). 24 липня 2026. Процитовано 25 липня 2026.
- ↑ Malik, Tariq (25 липня 2026). SpaceX's Starship megarocket makes the 'softest splashdown' ever after launching next-gen Starlink satellites in Flight 13 test (video). Space (англ.). Процитовано 25 липня 2026.
- ↑ Making Life Multiplanetary. SpaceX. 29 вересня 2017. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021 — через YouTube.
- ↑ The Definitive Guide To Starship: Starship vs Falcon 9, what’s new and improved? (англ.). everydayastronaut.com. 6 листопада 2020. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
- 1 2 Alejandro G. Belluscio (7 березня 2014). SpaceX advances drive for Mars rocket via Raptor power (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- 1 2 Phillip Gaynor (9 серпня 2018). The Evolution of the Big Falcon Rocket (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Chris Bergin (30 серпня 2020). Starship SN6 prepares for hop – Super Heavy is coming (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 30 серпня 2020.
- ↑ Evelyn Arevalo (1 вересня 2020). SpaceX plans to conduct 'hundreds' of Starship missions before launching humans (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "1910tsl" не вказано текст - ↑ Jamie Groh (28 вересня 2019). SpaceX debuts Starship’s new Super Heavy booster desig (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Mike Wall (4 січня 2021). SpaceX targets bold new 'catch' strategy for landing Super Heavy rockets (англ.). space.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021.
- ↑ Lawler, Richard (20 листопада 2018). SpaceX BFR has a new name: Starship. engadget.com (англ.). Архів оригіналу за 20 листопада 2018.
- 1 2 3 Stephen Clark (29 вересня 2019). Elon Musk wants to move fast with SpaceX’s Starship (англ.). spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Eric Ralph (17 вересня 2018). SpaceX’s BFR officially updated with new fins/legs, canard wings, and more. teslarati.com (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
- ↑ Eric Ralph (30 жовтня 2019). SpaceX Mars landing expert talks Starship recovery challenges in new interview (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "2010yout" не вказано текст - ↑ Eric Ralph (23 вересня 2019). SpaceX is installing Tesla battery packs on its Starship MK1 rocket prototype (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Darrell Etherington (29 вересня 2019). Elon Musk says Starship should reach orbit within six months – and could even fly with a crew next year (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Loren Grush (17 вересня 2018). Elon Musk reveals updated design for future SpaceX Mars rocket. theverge.com (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
- ↑ Eric Ralph (17 березня 2019). SpaceX orbital Starship begins assembly as steel heat shield passes tests (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
- ↑ Eric Ralph (25 липня 2019). SpaceX CEO Elon Musk hints that Starship’s ‘sweating’ metal heat shield is no morea (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Eric Ralph (24 липня 2019). SpaceX testing ceramic Starship heat shield tiles on flight-proven CRS-18 Cargo Dragon (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (23 січня 2019). ~1750K is peak heating expected on about 20% of Starship for LEO entry, ~1600K on 20%. Rest drops below 1450K, so no heat shield needed. Radiative cooling at T^4 takes care of 60% of the ship. Another reason for steel (Твіт) (англ.) — через Твіттер.
- ↑ Eric Berger (21 лютого 2020). SpaceX pushing iterative design process, accepting failure to go fast (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ Evelyn Arevalo (5 серпня 2020). Elon Musk outlined the next phase of SpaceX's Starship development after successful test flight (англ.). tesmanian.com.
- ↑ Chris Bergin (3 вересня 2020). Starship SN6 maiden hop complete – Super Heavy is coming (англ.). nasaspaceflight.com.
- ↑ Eric Ralph (13 листопада 2020). SpaceX Starship saved by ‘burst disk’ after Raptor static fire ends badly (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ SN8 Starship Static Fire #3 (англ.). youtube.com. 12 листопада 2020.
- ↑ SpaceX (10 грудня 2020). Starship SN8. High-Altitude Flight Test (англ.).
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (10 грудня 2020). Successful ascent, switchover to header tanks & precise flap control to landing point! (Твіт) (англ.) — через Твіттер.
- ↑ VideoFromSpace (2 лютого 2021). SpaceX Starship SN9 soars in test flight, has explosive landing (англ.). youtube.com.
- ↑ <ref>Wall, Mike; published, Tariq Malik (20 квітня 2023). SpaceX's 1st Starship launches on epic test flight, explodes in 'rapid unscheduled disassembly'. Space.com (англ.). Процитовано 23 вересня 2024.
- ↑ McDowell, Jonathan (13 травня 2023). Jonathan's Space Report No. 819. Jonathan's Space Report. Архів оригіналу за 13 лютого 2025. Процитовано 13 лютого 2025.
- ↑ O'Callaghan, Jonathan (1 жовтня 2023). Termination shock. Aerospace America (амер.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2023. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ Kelly, Emre (20 квітня 2023). SpaceX Starship launches from Texas, then explodes over Gulf of Mexico. USA Today. Архів оригіналу за 18 листопада 2023. Процитовано 18 листопада 2023.
- ↑ Powerful Blast from SpaceX's Starship Damages Launch Pad and Wrecks Nearby Minivan. Yahoo News (амер.). 20 квітня 2023. Архів оригіналу за 7 жовтня 2024. Процитовано 26 вересня 2024.
- ↑ Dinner, Josh (18 листопада 2023). SpaceX Starship megarocket launches on 2nd-ever test flight, explodes in 'rapid unscheduled disassembly' (video). Space.com (англ.). Процитовано 23 вересня 2024.
- ↑ McDowell, Jonathan (18 листопада 2023). Jonathan's Space Report No. 826. Jonathan's Space Report. Архів оригіналу за 13 лютого 2025. Процитовано 13 лютого 2025.
- ↑ Weber, Ryan (17 листопада 2023). After upgrades, Starship achieves numerous successes during second test flight. NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 11 грудня 2023. Процитовано 18 березня 2024.
- ↑ Dinner, Josh (14 березня 2024). SpaceX launches giant Starship rocket into space on epic 3rd test flight (video). Space.com (англ.). Процитовано 23 вересня 2024.
- ↑ McDowell, Jonathan (24 квітня 2024). Jonathan's Space Report No. 832. Jonathan's Space Report. Процитовано 14 листопада 2024.
- ↑ Sheetz, Michael (5 грудня 2023). SpaceX plans key NASA demonstration for next Starship launch. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
- ↑ Tingley, Brett (6 червня 2024). SpaceX's Starship 4th flight test looks epic in these stunning photos. Space.com (англ.). Процитовано 23 вересня 2024.
- ↑ McDowell, Jonathan (23 червня 2024). Jonathan's Space Report No. 834. planet4589. Процитовано 8 листопада 2024.
- ↑ Beil, Adrian (5 червня 2024). Starship finds success on fourth flight test. NASASpaceFlight.com (амер.). Процитовано 14 жовтня 2024. на «віртуальну вежу» в межах підготовки до захоплення стартовою вежею під час польоту 5.Davenport, Justin (19 квітня 2024). As IFT-4 prepares for launch, Starship's future is coming into focus. NASASpaceFlight.com (амер.). Процитовано 14 жовтня 2024.
- ↑ Starship Flight 4. SpaceX (англ.). Процитовано 6 червня 2024., у межах цільового району, але за 6 кілометрів від його центру.Zafar, Ramish (7 червня 2024). SpaceX Starship Missed Its Landing Spot By 6 Kilometers Says Musk. Wccftech (амер.). Процитовано 14 жовтня 2024.
- ↑ Wall, Mike (13 жовтня 2024). SpaceX catches giant Starship booster with 'Chopsticks' on historic Flight 5 rocket launch and landing (video). Space.com (англ.) (вид. updated, last). Процитовано 14 жовтня 2024.
- ↑ Foust, Jeff (9 жовтня 2024). NASA "really looking forward" to next Starship test flight. SpaceNews (амер.). Процитовано 13 лютого 2025.
- ↑ Wall, Mike (19 листопада 2024). SpaceX Starship launches banana to space, skips giant rocket catch on 6th test flight (video, photos). Space.com (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2025. Процитовано 13 лютого 2025.
- ↑ McDowell, Jonathan (27 грудня 2024). Jonathan's Space Report No. 840. planet4589.org. Процитовано 12 лютого 2025.
- ↑ Weber, Ryan (18 листопада 2024). SpaceX lands Ship 31 in the Indian Ocean but miss the Booster Catch. NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 22 грудня 2024. Процитовано 13 лютого 2025.
- ↑ Wall, Mike (16 січня 2025). SpaceX catches Super Heavy booster on Starship Flight 7 test but loses upper stage (video, photos). Space.com. Процитовано 16 січня 2025.
- ↑ Davenport, Justin (22 травня 2025). Starship program at critical moment as Flight 9 and infrastructure work in focus. NASASpaceFlight.com (амер.). Процитовано 9 вересня 2025.
- 1 2 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "McCrea 2024-07-31" не вказано текст - ↑ Starship's Seventh Flight Test. SpaceX.com. 8 січня 2025. Процитовано 15 січня 2025.
- ↑ Consolidated opposition to petitions and response to comments of SPACEX. Exhibit A. satellite dimensions and DAS outputs. 30 травня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ Clark, Stephen (9 січня 2025). A taller, heavier, smarter version of SpaceX's Starship is almost ready to fly. Ars Technica (амер.). Процитовано 14 лютого 2025.
- ↑ McDowell, Jonathan (18 листопада 2023). Jonathan's Space Report No. 841. Jonathan's Space Report. Архів оригіналу за 24 січня 2025. Процитовано 13 лютого 2025.
- 1 2 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "McCrea 2024-11-27" не вказано текст - ↑ New Year. New Ship. New Lessons. SpaceX.com. 24 лютого 2025. Процитовано 24 лютого 2025.
- ↑ Clark, Stephen (17 січня 2025). Fire destroys Starship on its seventh test flight, raining debris from space. Ars Technica (амер.). Процитовано 24 січня 2025.
- 1 2 3 4 Starship's Eighth Flight Test. SpaceX.com (амер.). 27 лютого 2025. Процитовано 5 березня 2025.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "Bergin 2024" не вказано текст - ↑ SpaceX (22 травня 2025). Fly. Learn. Repeat.
- ↑ {Foust, Jeff (6 квітня 2024). [Musk) outlines plans to increase Starship launch rate and performance. SpaceNews (амер.). Процитовано 4 липня 2024.
{{cite web}}: Перевірте значення|url=(довідка)Berger, Eric (8 квітня 2024). [Elon) Musk just gave another Mars speech—this time the vision seems tangible. Ars Technica (амер.). Процитовано 4 липня 2024.{{cite web}}: Перевірте значення|url=(довідка) - ↑ [Elon) Musk on X: Vehicle summary (амер.). 27 серпня 2025. Процитовано 27 серпня 2025.
{{cite web}}: Перевірте значення|url=(довідка) - ↑ Musk, Elon [@elonmusk] (19 листопада 2024). The chart below is due for an update (Твіт) — через X (раніше знана як Твіттер).
- ↑ Prophet, Chris (7 червня 2024). Significance of Starship Flight Four. Chris's Substack. Архів оригіналу за 8 червня 2024. Процитовано 8 червня 2024.
- ↑ name="Clark Block 2">Clark, Stephen (9 січня 2025). A taller, heavier, smarter version of SpaceX's Starship is almost ready to fly. Ars Technica (амер.). Процитовано 11 січня 2025.
- ↑ Starship's Seventh Flight Test. SpaceX.com. 3 січня 2025. Процитовано 3 січня 2025.
- ↑ RGV Aerial Photography (3 листопада 2024). Starbase Weekly, Ep.139: Starship Block 2 Testing Started!. Процитовано 3 листопада 2024 — через YouTube.
- 1 2 Starbase Weekly, Ep.112: Booster 11 Back On The Pad! (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2024. Процитовано 7 квітня 2024 — через YouTube.
- ↑ Kuhr, Jack (28 листопада 2023). SpaceX Announces a Starship Version Two is in the Works. Payload (амер.). Архів оригіналу за 26 квітня 2024. Процитовано 26 квітня 2024.
- ↑ NASASpaceflight (25 листопада 2024). Starship Flight 6 Aftermath: Pad Work, Vehicle Updates & Flight 7 News!. Процитовано 26 листопада 2024 — через YouTube.
- ↑ SpaceX Heads Back To The Drawing Board For Starship's Upper Stage. Aviation Week. Процитовано 23 січня 2025.
- ↑ Wall, Mike (16 січня 2025). SpaceX catches Super Heavy booster on Starship Flight 7 test but loses upper stage (video, photos). Space.com (амер.). Процитовано 17 січня 2025.
- ↑ Davenport, Justin (22 травня 2025). Starship program at critical moment as Flight 9 and infrastructure work in focus. NASASpaceFlight.com (амер.). Процитовано 26 травня 2025.
- ↑ NASASpaceflight (31 липня 2025). SpaceX Conducts Starship 37 Testing. Подія сталася на 2:50:00. Процитовано 31 липня 2025 — через YouTube.
- 1 2 3 Weber, Ryan (30 травня 2025). The Future of the Starship Program, Block 3 and Mars. NASASpaceFlight.com (амер.). Процитовано 31 липня 2025.
- 1 2 Weber, Ryan (30 травня 2025). The Future of the Starship Program, Block 3 and Mars. NASASpaceFlight.com (амер.). Процитовано 30 травня 2025.
- ↑ SpaceX (2020–03). [STARSHIP) USERS GUIDE (PDF) (англ.). [Архів (PDF) оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
the) Starship crew configuration can transport up to 100 people from Earth into LEO and on to the Moon and Mars
{{cite web}}: Перевірте значення|archive-url=(довідка); Перевірте значення|url=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Erin Mahoney (1 травня 2020). [NASA) Selects Blue Origin, Dynetics, SpaceX for Artemis Human Landers. National Aeronautics and Space Administration (англ.). [Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
{{cite web}}: Перевірте значення|archive-url=(довідка); Перевірте значення|url=(довідка)](https://web.archive.org/web/20200608134429/https://www.nasa.gov/feature/nasa-selects-blue-origin-dynetics-spacex-for-artemis-human-landers/|archive-date=2020-06-08|access-date=2020-06-07|url-status=live}}) - ↑ Eric Ralph (10 березня 2020). SpaceX's latest Starship test was uneventful and that's great news for its flight debut (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 10 березня 2020.
- ↑ Eric Ralph (1 квітня 2020). SpaceX CEO Elon Musk's latest Starship photos reveal surprise landing legs [confirmed] (англ.). teslarati.com.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Eric Ralph (2020). SpaceX Starship destroyed during cryo test but the next ship is already on the way (англ.). teslarati.com.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Thomas Burghardt (3 квітня 2020). Starship SN3 fails during cryo testing (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Eric Ralph (6 квітня 2020). SpaceX's Elon Musk reveals next Starship's Raptor engines, explains latest failure (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 8 квітня 2020.
- ↑ NASASpaceflight (3 квітня 2020). SpaceX's Starship SN3 prototype fails cryogenic proof test (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 8 квітня 2020.
- ↑ Michael Baylor (26 квітня 2020). SN4 becomes first full-scale Starship prototype to pass cryogenic proof test (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (10 травня 2020). SN4 passed high pressure (7.5 bar) & engine thrust load at cryo (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 10 травня 2020 — через Твіттер.
- ↑ Eric Ralph (6 травня 2020). SpaceX’s Starship rocket just breathed fire for the first time (and survived) (англ.). teslarati.com.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Eric Ralph (20 травня 2020). SpaceX Starship prototype in limbo after engine test lights rocket on fire (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
- ↑ Amy Thompson (29 травня 2020). SpaceX Starship SN4 prototype explodes in dramatic fireball (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
- ↑ Eric Ralph (2 червня 2020). SpaceX’s Starship explosion explained by Elon Musk (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ Michael Baylor (5 червня 2020). SpaceX set for a swift return to testing following Starship SN4 anomaly (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ SpaceX (5 серпня 2020). Starship SN5 150m Hop (англ.). youtube.com.
- ↑ Mike Wall (5 серпня 2020). SpaceX's Starship SN5 prototype soars on 1st test flight! 'Mars is looking real,' Elon Musk says (англ.). space.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ Chris Bergin (3 вересня 2020). Starship SN6 maiden hop complete – Super Heavy is coming (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 3 вересня 2020.
- ↑ Eric Ralph (16 червня 2020). SpaceX’s Starship program returns to its roots with a new rocket ‘test tank (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020.
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (16 червня 2020). Tank didn’t burst, but leaked at 7.6 bar. This is a good result & supports idea of 304L stainless being better than 301. We’re developing our own alloy to take this even further. Leak before burst is highly desirable (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2020 — через Твіттер.
- ↑ Eric Ralph (24 червня 2020). SpaceX blows up Starship tank to test new metal alloy (англ.). teslarati.com.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - 1 2 Eric Ralph (21 липня 2020). SpaceX begins building upgraded Starship prototype (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
- ↑ Eric Ralph (23 вересня 2020). SpaceX Starship pop test opens the door for 60,000 foot hop (англ.). teslarati.com.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Eric Ralph (13 листопада 2020). SpaceX Starship saved by ‘burst disk’ after Raptor static fire ends badly (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020.
- ↑ SN8 Starship Static Fire #3 (англ.). youtube.com. 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 13 листопада 2020.
- ↑ Eric Berger (10 грудня 2020). So, it turns out SpaceX is pretty good at rocketing (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
- ↑ SpaceX (10 грудня 2020). Starship SN8. High-Altitude Flight Test (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ SpaceX [@SpaceX] (10 грудня 2020). Starship landing flip maneuver (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 12 грудня 2020 — через Твіттер.
- ↑ VideoFromSpace (2 лютого 2021). SpaceX Starship SN9 soars in test flight, has explosive landing (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
- ↑ SpaceX провела випробування Starship SN9: корабель знову вибухнув – відео (укр.). tech.24tv.ua. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
- ↑ Kenneth Chang (3 березня 2021). SpaceX Launches, Lands and Explodes Prototype of Its Rocket to Mars (англ.). nytimes.com. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 4 березня 2021.
- ↑ Космічний корабель Ілона Маска Starship вперше вдало приземлився… а потім вибухнув [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.], УП, у березня 2021
- ↑ Cosmic Perspective (5 березня 2021). SpaceX Starship SN10 landing and explosion slowmotion (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ Michael Sheets (5 травня 2021). SpaceX’s Starship prototype rocket SN15 successfully lands after test flight (англ.). cnbc.com. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
- ↑ Eric Ralph (1 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk reveals photos of Starship’s first completed Raptor engine (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
- ↑ Elon Musk, Mike Suffradini (7 липня 2015). Elon Musk comments on Falcon 9 explosion - Huge Blow for SpaceX (video) (англ.). Подія сталася на 39:25–40:45. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 29 жовтня 2019.
{{cite AV media}}: Вказано більш, ніж один|archiveurl=та|archive-url=(довідка) Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 31 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Elon Musk [@elonmusk] (23 грудня 2018). SpaceX metallurgy team developed SX500 superalloy for 12000 psi, hot oxygen-rich gas (Твіт) (англ.) — через Твіттер.
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (8 листопада 2019). Most will be the (as high as) 300 ton thrust (but no throttle & no gimbal) variant for Super Heavy (Твіт) (англ.) — через Твіттер.
- ↑ Eric Ralph (16 жовтня 2019). SpaceX’s Starship Raptor Vacuum engine plans laid out by CEO Elon Musk (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (15 жовтня 2019). Max thrust version of Raptor should achieve true T/W > 170. Target is 1.5 ton engine with >260 t-F. Max Isp version should achieve ~380 sec, but T/W probably <120 due to big nozzle (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2019 — через Твіттер.
- ↑ Long term SpaceX vehicle plans (англ.). hobbyspace.com. 7 липня 2009. Архів оригіналу за 14 лютого 2010. [Архівовано 2010-02-14 у Wayback Machine.]
- ↑ David Todd (22 листопада 2012). SpaceX’s Mars rocket to be methane-fuelled (англ.). flightglobal.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ SpaceX to test rocket engines in Hancock Co (англ.). mississippi.org. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019.
- ↑ Stennis set for busy 2016 test schedule (PDF). Lagniappe (англ.). NASA-John C. Stennis Space Center. лютий 2016. с. 3. Архів (PDF) оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. [Архівовано 2019-07-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Dan Leone (25 жовтня 2013). SpaceX Could Begin Testing Methane-fueled Engine at Stennis Next Year (англ.). spacenews.com.
- ↑ Stephen Nellis (19 лютого 2014). SpaceX’s propulsion chief elevates crowd in Santa Barbara (англ.). pacbiztimes.com. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Elon Musk (2015). I am Elon Musk, CEO/CTO of a rocket company, AMA! (англ.). reddit.com.
- ↑ Contracts: Air Force. U.S. Department of Defense (Пресреліз). 13 січня 2016. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 15 січня 2016.
- ↑ Alejandro G. Belluscio (3 жовтня 2016). ITS Propulsion – The evolution of the SpaceX Raptor engine (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (7 лютого 2019). Engine reached 172 mT & 257 bar chamber pressure with warm propellant, which means 10% to 20% more with deep cryo (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2019 — через Твіттер.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 7 лютого 2019? (довідка) - ↑ Elon Mus [@elonmusk] (11 лютого 2019). Raptor reached 268.9 bar today (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019 — через Твіттер.
- ↑ Eric Ralph (28 лютого 2020). SpaceX's new Starship test stand to make life a little easier for Raptor engine engineers (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Darrell Etherington (29 травня 2020). SpaceX’s Starship SN4 launch vehicle prototype explodes after static engine fire test (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ Eric Ralph (4 травня 2020). SpaceX’s first orbital Starship rocket engine is almost ready for testing (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ Evelyn Arevalo (5 серпня 2020). Elon Musk outlined the next phase of SpaceX's Starship development after successful test flight (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 7 серпня 2020.
- ↑ Eric Ralph (18 серпня 2020). SpaceX crushes rocket engine world record during Raptor test (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 серпня 2020.
- ↑ SpaceX [@SpaceX] (29 вересня 2017). BFR is capable of transporting satellites to orbit, crew and cargo to the @Space_Station and completing missions to the Moon and Mars (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017 — через Твіттер.
- ↑ Chris Gebhardt (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2019.
- 1 2 Pham, Sherisse; Wattles, Jackie (29 вересня 2017). Elon Musk is aiming to land spaceships on Mars in 2022. money.cnn.com (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ Sam Dinkin (25 березня 2019). Could suborbital point-to-point really be worth $20 billion a year in 2030? (англ.). thespacereview.com. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Michael Sheetz (18 березня 2019). Super fast travel using outer space could be $20 billion market, disrupting airlines, UBS predicts (англ.). cnbc.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Мирослав Ліскович (19 вересня 2018). Хто купив перший квиток на Місяць, або Як мільярди роблять людину кращою. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "y1709" не вказано текст - ↑ Chris Gebhardt (17 вересня 2018). SpaceX announces BFR lunar passenger, mission for Earth’s artists. nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018.
- ↑ #dearMoon (6 лютого 2019). Movie "FIRST MAN" Special talk -Yusaku Maezawa × Damien Chazelle × Ryan Gosling (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Eric Ralph (12 травня 2021). SpaceX could land Starship on Mars in 2024, says Elon Musk (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
- ↑ Іван Яковина (8 жовтня 2019). Наше космічне майбутнє. Про головну подію цієї осені (укр.). nv.ua.
- ↑ Elizabeth Rayne (15 серпня 2018). We're going to Mars by 2024, if Elon Musk has anything to say about it (англ.). syfy.com. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 15 січня 2019. [Архівовано 2019-02-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Zubrin shares new info about Starship (англ.). reddit.com. 13 лютого 2020. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
- ↑ Paul Wooster (29 серпня 2018). SpaceX's Plans for Mars. 21st Annual International Mars Society Convention (англ.). Mars Society. Архів оригіналу за 4 вересня 2018.
- ↑ Steve Hoeser (23 квітня 2018). Engineering Mars commercial rocket propellant production for the Big Falcon Rocket (part 1). thespacereview.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 15 січня 2019.(англ.)
- 1 2 Польоти на Марс. Ілон Маск обіцяє вивести корабель Starship на орбіту вже через пів року (укр.). bbc.com. 29 вересня 2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
- ↑ Darrell Etherington (8 листопада 2019). Elon Musk says building the first sustainable city on mars will take 1000 Starships and 20 years (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
- ↑ Tom McKay (17 січня 2020). Elon Mus: a new life awaits you on the off-world colonies - for a price (англ.). gizmodo.com. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 18 січня 2020.
- ↑ Мрія про Марс: чи варто ризикувати? (укр.). ua.euronews.com. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. [Архівовано 27 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Victor Tangermann (30 жовтня 2020). STARLINK TERMS OF SERVICE DEMANDS THAT USERS “RECOGNIZE MARS AS A FREE PLANET” (англ.). futurism.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ SPACEX STARLINK: USER TERMS OF SERVICE DECLARE MARS AS ‘FREE (англ.). inverse.com. 29 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ As Artemis Moves Forward, NASA Picks SpaceX to Land Next Americans on Moon (англ.). nasa.gov. 16 квітня 2021. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Eric Berger (30 квітня 2020). NASA awards lunar lander contracts to Blue Origin, Dynetics—and Starship (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ Eric Ralph (1 травня 2020). SpaceX’s Moon Starship is a brilliant step towards reusable Mars rockets (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ У NASA закликають змиритися з думкою, що висадження людей на Місяць у 2025 році буде малоймовірним. 11.06.2023
- ↑ NASA побоюється, що проблемний корабель Starship затримає відправлення людей на Місяць. 10.06.2023
- ↑ NASA і SpaceX успішно випробували систему стикування апарата Starship. Friday May 17th, 2024. Архів оригіналу за 17 травня 2024. Процитовано 17 травня 2024.
- ↑ The Mars Society (29 жовтня 2019). Mars Direct 2.0 - Dr. Robert Zubrin - IAC 2019 (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
- ↑ Callum Hoare (23 жовтня 2019). Space shock: Why Neil deGrasse Tyson claimed mission to Mars ‘not going to happen’ (англ.). express.co.uk. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Tom Huddleston Jr. (20 листопада 2018). Neil deGrasse Tyson: Why Elon Musk is more important than Jeff Bezos, Steve Jobs and Mark Zuckerberg (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Jonathan O'Callaghan (3 жовтня 2019). The wild science behind Starship, Elon Musk’s planet-hopping rocket (англ.). wired.co.uk. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Микола Романюк (10 серпня 2018). Ілон Маск проконсультувався: на Марс летимо в 2030-х (укр.). ukrinform.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Jeff Foust (30 вересня 2019). Starships are meant to fly (англ.). livescience.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Evelyn Arevalo (10 червня 2020). SpaceX aims to send the first crew to Mars aboard Starship in 2024 (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ Elon Musk [@elonmusk] (5 листопада 2019). That said, most Starship spaceports will probably need to be ~20 miles / 30km offshore for acceptable noise levels, especially for frequent daily flights, as would occur for point to point flights on Earth (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019 — через Твіттер.
- ↑ Любовь Алтухова, Наталья Демченко, Сергей Витько (29 вересня 2017). Российские эксперты раскритиковали проект суперракеты Илона Маска (рос.). rbc.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Павел Поцелуев (30 вересня 2017). Что не так с «российскими экспертами»: разбор материала РБК (рос.). thealphacentauri.net. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Samantha Rolfe (2 жовтня 2010). Elon Musk’s Starship may be more moral catastrophe than bold step in space exploration (англ.). theconversation.com. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 2 лютого 2020.
- ↑ Supersonic Waves Generated by the 18 November 2023 Starship Flight and Explosions: Unexpected Northward Propagation and a Man-Made Non-chemical Depletion. // Y.V. Yasyukevich, A.M. Vesnin, E. Astafyeva, B.M. Maletckii, V.P. Lebedev, A.M. Padokhin. First published: 26 August 2024
- ↑ 'Catastrophic' SpaceX Starship explosion tore a hole in the atmosphere last year in 1st-of-its-kind event, Russian scientists reveal. // By Harry Baker published August 31, 2024
- ↑ Такого ще не було: вибух найбільшої ракети у світі Starship створив дірку в атмосфері (відео). 02.09.2024, 05:34
- Ешлі Венс. Ілон Маск: Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє. — США : TAO, 2015. — 428 с. — ISBN 978-966-97534-4-1.
- Організація економічного співробітництва та розвитку. The Space Economy in Figures. How Space Contributes to the Global Economy. — Париж : OECD Publishing, 2019. — 200 с. — ISBN 9789264550100.
- Cruddas, Sarah. The Space Race: The Journey to the Moon and Beyond. — DK Children, 2019. — 192 с. — ISBN 1465481451.
- Fernholz, Tim. Rocket Billionaires: Elon Musk, Jeff Bezos, and the New Space Race. — Нью-Йорк : Houghton Mifflin Harcourt, 2018. — 304 с. — ISBN 1328662233.
- Kuratko, Donald F., Hoskinson, Sherry. The Challenges of Corporate Entrepreneurship in the Disruptive Age. — Emerald Publishing Limited, 2019. — 200 с. — ISBN 9781787544444.
- Redding, Anna Crowley. Elon Musk: A Mission to Save the World. — Feiwel & Friends, 2019. — 256 с. — ISBN 1250313627.
- Seedhouse, Eric. SpaceX's Dragon: America's Next Generation Spacecraft. — Springer Praxis Books, 2015. — 208 с. — ISBN 3319215140.
- Smibert, Angie. Reusable Rockets. — Чикаго : Norwood House Press, 2019. — 48 с. — ISBN 1684044669.
- www.spacex.com/starship — офіційний сайт компанії SpaceX (англ.)
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| Літальні апарати |
|  | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Місії |
| |||||||||||||||
| Двигуни | ||||||||||||||||
| Стартові майданчики |
| |||||||||||||||
| Посадкові майданчики |
| |||||||||||||||
| Флот |
| |||||||||||||||
| Інші будівлі |
| |||||||||||||||
| Контракти | ||||||||||||||||
| Програми | ||||||||||||||||
| Люди |
| |||||||||||||||
| Місії |
| .svg) | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Агентства |
| |||||
| Інфраструктура | ||||||
| Ракети | ||||||
| Пілотовані космічні кораблі | ||||||
| Роботизовані космічні кораблі | ||||||
- 1 2 3 4 5 6 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "vehicle" не вказано текст
<ref> існують для групи під назвою «lower-alpha», але не знайдено відповідного тегу <references group="lower-alpha"/>