close
Перейти до вмісту

Megadeth

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Megadeth
логотип
Megadeth
Megadeth
Основна інформація
Жанртреш-метал, хеві-метал, спід-метал
Роки1983—2002
З 2004 року
КраїнаСША США
МістоЛос Анджелес, Каліфорнія
ЛейблCombat Records
Capitol
Sanctuary
Roadrunner
СкладДейв Мастейн
Теему Мянтюсаарі
Дірк Вербурен
Джеймс Ломенцо
Колишні
учасники		Учасники гурту Megadeth
megadeth.com​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
BERJAYA Megadeth у Вікісховищі

Megadeth — американський хеві-метал-гурт, сформований у Лос-Анджелесі в 1983 році вокалістом і гітаристом Дейвом Мастейном. Відомий своєю технічно складною гітарною роботою та майстерністю виконання, Megadeth є одним із «великої четвірки» американського треш-металу — разом із Slayer, Anthrax та Metallica[1] — і йому приписують допомогу в розвитку та популяризації цього жанру. Їхня музика вирізняється складним аранжуванням, швидкими ритм-секціями, подвійними соло-гітарами та висвітленням таких тем як війна, політика, релігія, смерть і особисті стосунки.

У 1985 році Megadeth випустили свій дебютний альбом «Killing Is My Business... and Business Is Good!» на незалежному лейблі Combat Records, що мав помірний успіх. Це привернуло увагу більших лейблів, унаслідок чого Combat Records продали їхній контракт компанії Capitol Records[2]. Їхній перший альбом на великому лейблі, «Peace Sells... But Who's Buying?», вийшов у 1986 році та став великим хітом на андеграундній метал-сцені. Проблеми учасників гурту зі зловживанням психоактивними речовинами та особисті суперечки створили Megadeth негативну репутацію наприкінці 1980-х років. Попри це, гурт випустив низку платинових альбомів, зокрема «So Far, So Good... So What!» (1988), «Rust in Peace» (1990), «Countdown to Extinction» (1992) та «Youthanasia» (1994). Ці альбоми разом зі світовими турне принесли їм суспільне визнання. Найсвіжіший альбом Megadeth, «Megadeth», вийшов у 2026 році. Мастейн оголосив у 2025 році, що «Megadeth» стане останнім альбомом гурту, і після завершення туру на його підтримку Megadeth розпадеться.

Протягом кар'єри склад Megadeth часто змінювався, а Мастейн залишався єдиним постійним учасником колективу. Гурт тимчасово розпався у 2002 році, коли Мастейн отримав травму руки, і відновив діяльність у 2004 році без давнього бас-гітариста Девіда Еллефсона, який подав судовий позов проти Мастейна. Еллефсон врегулював справу в позасудовому порядку і знову приєднався до гурту у 2010 році, але його звільнили у 2021 році на тлі звинувачень у сексуальній нестриманості. Нинішній склад Megadeth включає Мастейна, бас-гітариста Джеймса Ломенцо, гітариста Теему Мянтюсаарі та барабанщика Дірка Вербурена.

Megadeth здобули платинові сертифікації у Сполучених Штатах за п'ять із шістнадцяти своїх студійних альбомів[3] та отримали дванадцять номінацій на премію Греммі. Megadeth виграли свою першу премію «Греммі» у 2017 році за пісню «Dystopia» у категорії «Найкраще метал-виконання»[4]. Талісман гурту, Вік Раттлхед, регулярно з'являється на обкладинках альбомів та концертних шоу. Megadeth кілька разів проводили власний музичний фестиваль Gigantour з липня 2005 року по серпень 2013 року, а в жовтні 2019 року провели свій перший MegaCruise. Станом на 2023, гурт продав понад 50 мільйонів альбомів у всьому світі[5].

Історія

[ред. | ред. код]

1983—1985: Формування та Killing Is My Business

[ред. | ред. код]
BERJAYA
Дейв Мастейн сформував Megadeth у 1983 році після того, як його звільнили з гурту Metallica.

11 квітня 1983 року Дейва Мастейна звільнили з гурту Metallica перед тим, як колектив записав свій дебютний альбом «Kill 'Em All», через зловживання наркотиками та особисті конфлікти з Джеймсом Гетфілдом, який копнув собаку Мастейна. Будучи соло-гітаристом Metallica з 1981 року, Мастейн написав частину ранніх пісень гурту та допоміг йому стати зіграним концертним колективом[6][7]. Після цього Мастейн заприсягнувся помститися, створивши гурт, який був би швидшим і важчим за Metallica[8]. Під час поїздки на автобусі назад до Лос-Анджелеса Мастейн знайшов памфлет каліфорнійського сенатора Алана Кренстона, у якому було написано: «Арсеналу мегазагибелі (megadeath) неможливо позбутися, до яких би мирних договорів не дійшли сторони»[9]. Термін «Megadeath» закарбувався в пам'яті Мастейна, і він написав пісню з такою назвою, дещо змінивши правопис на Megadeth, що, за словами музиканта, уособлювало анігіляцію влади[10].

Повернувшись до Лос-Анджелеса, Мастейн почав шукати нових партнерів для свого гурту. У квітні 1983 року він заснував гурт Fallen Angels, до складу якого увійшли вокаліст Лор Кейн, гітарист Роббі Мак-Кінні та басист Метт Кіссельштейн[11]. За словами Мастейна, Мак-Кінні був «чудовим гітаристом, але він не підходив»[12]. Приблизно в цей же час приєднався перший барабанщик Megadeth Діжон Каррузерс[13]. Еллефсон згадував, що Каррузерс був шанувальником таких барабанщиків, як Лес Бінкс та Козі Павелл[14]. Назву гурту змінили на Megadeth за рекомендацією Кейна[15][a]. Як засновник, Мастейн запросив до гурту своїх нових сусідів Девіда Еллефсона та Грега Гендевідта, які переїхали з Міннесоти до Лос-Анджелеса і грали на бас-гітарі та гітарі відповідно[17]. Цим складом, до якого також увійшов барабанщик Річард Жиро, було записано демо[18]. Після виходу дебютного альбому Metallica в липні 1983 року учасники гурту зрозуміли, що їм доведеться переробити деякі пісні[19], причому «Mechanix» стала єдиною піснею часів Metallica, що увійшла до дебютного альбому Megadeth[20]. Серед пісень Megadeth літа 1983 року були «No Time», «Self Destruct», «Hair Pin Trigger», «Speak No Evil», «Eye for Eye» та «Heaven Knows»[18]. «No Time» була ранньою назвою «Set the World Afire», «Self Destruct» — початковою назвою «Mary Jane»[21], а «Speak No Evil» — оригінальною назвою «Looking Down the Cross»[22].

Хоча Гендевідт затримався лише на кілька місяців, Мастейн і Еллефсон сформували міцний музичний зв'язок. Попри свій ентузіазм, Мастейн мав труднощі з пошуком інших учасників для укомплектування складу. Він та Еллефсон прослухали близько 15 барабанщиків, сподіваючись знайти того, хто розумів би зміни метра в музиці[23]. Погравши з Каррузерсом (який знову приєднався до гурту восени)[24] та Жиро[18], наприкінці 1983 року вони обрали Лі Рауча[25].

Серед вокалістів, які тимчасово приєднувалися до гурту, були Біллі Бондс[20] та Джон Сайріс, який після звільнення з Megadeth заснував Agent Steel[26]. Сайріс приєднався до колективу після того, як Каррузерс переконав інших учасників гурту[24]. Після шести місяців спроб знайти провідного вокаліста Мастейн вирішив виконувати головні вокальні партії сам[23].

У 1984 року Megadeth записали трипісенну демо-касету у складі Мастейна, Еллефсона та Рауча[27]. Демо-касета під назвою «Last Rites» вийшла 9 березня 1984 року. Вона містила ранні версії пісень «Last Rites/Loved to Death», «The Skull Beneath the Skin» та «Mechanix»; усі вони згодом з'явилися на дебютному альбомі гурту[28].

Гурту не вдавалося знайти відповідного другого гітариста. Керрі Кінг із гурту Slayer підміняв ритм-гітариста на кількох виступах у районі Сан-Франциско в 1984 році, починаючи з дебютного концерту 17 лютого в закладі «Ruthie's Inn» у Берклі (Каліфорнія)[29], а також на концерті в клубі «The Keystone» у Берклі того ж квітня[30]; загалом він відіграв із гуртом п'ять концертів[31]. Кінг повернувся до Slayer[32], а Рауча на короткий час замінив барабанщик із Міннесоти Бретт Фредеріксон, з яким Еллефсон грав раніше[33]. Барабанщик у стилі джаз-ф'южн Гар Самуельсон приєднався до колективу наприкінці 1984 року. Певний час гурт виступав як тріо[34], а 24 жовтня 1984 року Самуельсон офіційно став учасником Megadeth[35]. До цього Самуельсон грав у джазовому гурті The New Yorkers разом із гітаристом Крісом Поландом[36]. Побачивши виступ Самуельсона з Megadeth у форматі тріо, Поланд зайшов за лаштунки і запропонував провести імпровізоване прослуховування на роль соло-гітариста; він приєднався до Megadeth у грудні 1984 року[8].

Розглянувши кілька лейблів, Мастейн підписав контракт із Combat Records, нью-йоркським незалежним лейблом, який запропонував Megadeth найбільший бюджет на запис і турне[37]. У 1985 році Combat Records виділив гурту 8000 доларів на запис і продюсування дебютного альбому. Після того, як музиканти витратили весь бюджет на наркотики, алкоголь та їжу, вони звільнили початкового продюсера; лейбл надав додаткові 4000 доларів, і гурт завершив запис самостійно[38].

Попри низьку якість звучання[39], альбом «Killing Is My Business... and Business Is Good!» був відносно успішним в андеграундних метал колах і привернув увагу великих лейблів[40]. У той час гурт називав свій стиль «надсучасним спід-металом» (State Of The Art Speed Metal)[41]. Музичний критик Джоел Макайвер високо оцінив його «шалену технічність» і заявив, що альбом «підняв планку для всієї треш-метал-сцени, змусивши гітаристів грати ще точніше та потужніше»[42]. Обкладинка альбому ознаменувала дебют талісмана гурту Віка Раттлхеда, який згодом регулярно з'являвся на художньому оформленні наступних платівок[43].

Альбом «Killing Is My Business… and Business Is Good!» містить композицію «Mechanix», яку Мастейн написав під час перебування в Metallica. Хоча після звільнення Мастейн просив колишніх колег не використовувати написану ним музику, Metallica записала іншу версію цієї пісні під назвою «The Four Horsemen» із повільнішим темпом і мелодійною середньою секцією[44]. До альбому також увійшла кавер-версія пісні Ненсі Сінатра «These Boots Are Made for Walkin'», виконана у швидшому темпі та зі зміненим текстом. Версія Megadeth викликала суперечки у 1990-х роках, коли автор пісні Лі Гезлвуд назвав зміни Мастейна «мерзенними та образливими»[45]. Під загрозою судового позову пісню вилучили з накладів альбому, випущених у період з 1995 по 2001 рік[46].

У середині 1985 року разом із канадським спід-метал-гуртом Exciter Megadeth вирушили у своє перше північноамериканське турне Killing for a Living Tour. Гітарист Майк Альберт замінив Поланда, який боровся з наркотичною залежністю[47]. Хоча спочатку Альберта планували залишити на постійній основі[37], Поланд повернувся до Megadeth у жовтні 1985 року, незадовго до того, як гурт почав запис другого альбому для Combat[48].

1986—1987: Peace Sells… but Who's Buying?

[ред. | ред. код]

За словами Мастейна, Megadeth перебували під тиском необхідності випустити ще один успішний альбом: «Ця друга платівка для будь-якого гурту є вирішальною — „пан або пропав“. Ви або переходите на наступний рівень, або це стає початком занепаду»[49]. Мастейн написав музику до альбому, а інші учасники додали свої ідеї щодо аранжування[50].

BERJAYA
Megadeth у 1986 році. Зліва направо: Кріс Поланд, Дейв Мастейн, Гар Самуельсон та Девід Еллефсон.

Альбом створювався з бюджетом у 25 000 доларів від Combat Records. Незадоволені фінансовими обмеженнями, музиканти залишили Combat і підписали контракт із Capitol Records. Capitol викупив права на альбом і найняв продюсера Пола Лані для реміксування ранніх записів. Випущений наприкінці 1986 року, альбом «Peace Sells... But Who's Buying?» вирізнявся чистішим продюсуванням та складнішим написанням пісень[51]. Мастейн прагнув створювати соціально свідомі тексти, на відміну від мейнстримних хеві-метал-гуртів, які співали про «гедоністичні насолоди»[52]. Платівка привернула увагу своїми політичними коментарями та допомогла Megadeth розширити базу шанувальників[53]. Титульна пісня стала другим синглом альбому, а музичне відео на неї регулярно транслювалося на MTV[54].

У лютому 1987 року Megadeth виступали на розігріві під час туру Еліса Купера на підтримку альбому «Constrictor»[55], а наступного місяця розпочали своє перше світове турне як хедлайнери у Великій Британії. У турі, що тривав 72 тижні, гурт супроводжували Overkill та Necros; згодом гастролі продовжилися у Сполучених Штатах[56]. Під час турне Мастейн та Еллефсон розглядали можливість звільнення Самуельсона через його наркозалежність[57]. За словами Мастейна, Самуельсон ставав некерованим у стані сп'яніння. Барабанщик Чак Белер подорожував із Megadeth під час останніх дат туру, оскільки інші учасники побоювалися, що Самуельсон не зможе продовжувати виступи[58]. Поланд сварився з Мастейном, і його звинуватили у продажу обладнання гурту задля купівлі героїну[57]. Як наслідок, Самуельсона та Поланда попросили залишити Megadeth у 1987 році, а Белер став повноцінним барабанщиком гурту[56].

Поланда спочатку замінив Джей Рейнольдс із гурту Malice, але коли Megadeth уже шість тижнів працювали над записом свого третього альбому, Рейнольдса замінив його вчитель гітари — Джефф Янг[58].

1988—1989: So Far, So Good… So What!

[ред. | ред. код]

Маючи бюджет великого лейбла, гурт понад п'ять місяців записував альбом «So Far, So Good... So What!», продюсером якого став Пол Лані. Процес супроводжувався численними проблемами, частково через боротьбу Мастейна з наркозалежністю. Пізніше Мастейн зазначив: «Продюсування So Far, So Good… So What! було жахливим, здебільшого через речовини та пріоритети, які ми мали чи не мали на той час». У Мастейна виникли розбіжності з Лані, що почалися з наполягання останнього на тому, щоб барабани записували окремо від тарілок — нечуваний процес для рок-барабанщиків[59]. Під час зведення Мастейн і Лані остаточно розійшлися, і останнього замінив Міхаель Вагенер, який зробив ремікс альбому[60].

Альбом «So Far, So Good… So What!» вийшов у січні 1988 року і здобув прихильність як фанатів, так і критиків[61]. Платівка містила кавер-версію пісні Sex Pistols «Anarchy in the U.K.»; Мастейн змінив текст, пізніше зізнавшись, що просто неправильно почув слова. На підтримку альбому Megadeth вирушили у світове турне, що тривало майже вісім місяців. У США гурт (разом із Savatage) виступав на розігріві у Dio в їхньому турі на підтримку «Dream Evil», а також супроводжував Iron Maiden у турне Seventh Tour of a Seventh Tour[62]. Окрім того, вони були хедлайнерами північноамериканського туру з Warlock і Sanctuary (чий дебютний альбом «Refuge Denied» спродюсував Мастейн) та європейських гастролей із Testament, Nuclear Assault, Flotsam and Jetsam і Sanctuary[63].

У червні 1988 року Megadeth з'явилися в документальному фільмі Пенелопи Сфіріс «Занепад західної цивілізації, частина II: Метал роки»[64]. Стрічка розповідала про важку сцену Лос-Анджелеса кінця 1980-х років. Сфіріс, яка раніше була режисером кліпу Megadeth на пісню «Wake Up Dead», вирішила залучити їх, щоб показати серйозніший гурт на противагу колективам у стилі глем-метал[65][66]. Мастейн згадував фільм із розчаруванням, оскільки він поставив Megadeth в один ряд із «купою лайнових гуртів»[67].

У серпні гурт виступив на фестивалі Monsters of Rock у Касл-Донінгтон (Велика Британія) перед аудиторією понад 100 000 осіб. Під час одного з шоу як гість з'явився барабанщик Metallica (і колишній колега Мастейна) Ларс Ульріх. Колектив включили до європейської гілки Monsters of Rock, але вони залишили тур після першого виступу через проблеми Еллефсона з наркотиками, від яких він одразу почав лікуватися[68]. Місце Megadeth посіли Testament[69].

Невдовзі після виступу на Monsters of Rock Мастейн звільнив Белера та Янга і скасував австралійське турне Megadeth. «У дорозі речі переросли з невеликої прикордонної сутички у повномасштабну люту війну, — згадував пізніше Мастейн. — Думаю, багато хто з нас поводився непослідовно через [наркотики]»[70]. Під час туру Мастейн помітив проблеми, що виникали з Белером, і запросив барабанщика Ніка Менцу як техніка Белера. Як і у випадку з Самуельсоном, Менца мав підмінити барабанщика, якщо той не зможе продовжувати тур. У 1989 році Менца остаточно замінив Белера[71]. Звільнення Янга стало результатом підозр Мастейна у тому, що той мав зв'язок із тодішньою дівчиною Мастейна; сам Янг це заперечував[72].

Гурту не вдалося швидко знайти відповідну заміну Янгу. Хоча 1989 рік став першим з моменту заснування, коли Megadeth не гастролювали та не дали жодного концерту, вони записали кавер-версію пісні Еліса Купера «No More Mr. Nice Guy» для саундтреку до фільму жахів Веса Крейвена «Електрошок»[73]. Режисером відео виступила Пенелопа Сфіріс, яка згадувала зйомки як «геркулесове завдання», оскільки Мастейн не міг грати на гітарі через наркозалежність[64]. Під час прослуховувань нового соло-гітариста в березні 1989 року Мастейна заарештували за керування автомобілем у стані сп'яніння та володіння наркотиками після того, як він врізався в припаркований автомобіль поліцейського не при виконанні[74]. Невдовзі після цього за рішенням суду Мастейн пройшов курс реабілітації і вперше за десять років позбувся наркотичної залежності[64].

1990—1991: Rust in Peace

[ред. | ред. код]

Після того, як Мастейн вилікувався від залежності, Megadeth продовжили пошуки нового соло-гітариста. Гітарист Guns N' Roses Слеш брав участь у спільних джемах із Мастейном та Еллефсоном, і хоча здавалося, що він може приєднатися до Megadeth, музикант залишився у Guns N' Roses[75]. Пропозицію отримав Даймбег Даррелл із гурту Pantera, але угода зірвалася після того, як Мастейн відмовив йому у проханні взяти до гурту його брата, барабанщика Pantera Вінні Пола, оскільки вже найняв Менцу[76]. Вакансію також пропонували Кріссу Оліві, проте він відмовився, не бажаючи залишати Savatage[77]. Джефф Луміс, який пізніше заснував титанів прогресив-металу Nevermore, також проходив прослуховування, але Мастейн визнав його занадто молодим, оскільки Лумісу на той час було лише 18 років[78].

BERJAYA
Megadeth виступають на Sloss Furnaces у Бірмінгемі, штат Алабама, у липні 1991 року

Гітаристом став Марті Фрідман за рекомендацією Рона Лаффітта з керівництва Capitol. Лаффітт почув «Dragon's Kiss» — сольний запис Фрідмана часів його участі в гурті Cacophony[79]. Мастейн та Еллефсон залишилися задоволені стилем Фрідмана і вважали, що він розуміє музику Megadeth[80]. Із приходом Фрідмана гурт сформував склад, який шанувальники вважають класичним[81]. Оновлений колектив увійшов до студії Rumbo Recorders у березні 1990 року разом зі співпродюсером Майком Клінком, щоб розпочати роботу над найбільш схваленим критиками альбомом Megadeth — «Rust in Peace». Клінк став першим продюсером, який завершив роботу над альбомом Megadeth і не був звільнений[82]. Процес запису задокументували у відеофільмі «Rusted Pieces», випущеному в 1991 році; він містив шість музичних кліпів та інтерв'ю з гуртом[83].

Випущений у вересні 1990 року, «Rust in Peace» дебютував на 23-му місці в США та на 8-му місці у Великій Британії[84][85]. Мастейн розвинув стиль написання з ритмічно складним прогресивним відтінком; пісні містили триваліші гітарні соло та часті зміни темпу[86]. Описаний журналом «Decibel» як твір, що визначив межі жанру[79], альбом закріпив репутацію Megadeth у музичній індустрії[23]. Платівка містить сингли «Holy Wars... The Punishment Due» та «Hangar 18», на які зняли відеокліпи і які стали обов'язковими номерами концертних програм. У 1991 році «Rust in Peace» отримав номінацію на «Греммі» у категорії «Найкраще метал-виконання»[4][87], а в грудні 1994 року став третім платиновим альбомом гурту[88].

На початку 1990 року Megadeth разом із Slayer, Testament та Suicidal Tendencies взяли участь в успішному європейському турі Clash of the Titans, де виступали провідні американські треш-метал-гурти[89]. Наступного року відбулася американська гілка туру за участю Megadeth, Slayer та Anthrax, де Alice in Chains виступали на розігріві. Тур вважався мульти-хедлайнерським, оскільки три основні гурти чергували порядок виступів[90]. Окрім туру «Зіткнення титанів», наприкінці 1990 року Megadeth (разом із Testament) супроводжували Judas Priest у північноамериканському турне Painkiller Tour на підтримку альбому «Painkiller», а в січні 1991 року виступили на другому фестивалі Rock in Rio[91]. У липні 1991 року пісня «Go to Hell» увійшла до фільму «Нові пригоди Білла і Теда» та його саундтреку[92].

1992—1993: Countdown to Extinction

[ред. | ред. код]

Музику для п'ятого студійного альбому Megadeth писали під час двох різних сесій. Перша відбулася після завершення туру Clash of the Titans, а друга — восени 1991 року після місячної перерви[93]. Запис платівки розпочався в січні 1992 року на студії Enterprise Studios у Бербанку (Каліфорнія). Продюсером обрали Макса Нормана, оскільки гурт був задоволений його роботою над зведенням «Rust in Peace»[94]. Megadeth провели в студії з Норманом майже чотири місяці, створюючи та записуючи те, що стало їхнім найбільш комерційно успішним альбомом — «Countdown to Extinction»[95]. У написанні пісень для альбому, назву якого запропонував Менца, брали участь усі члени гурту[96]. Еллефсон пояснював, що гурт змінив підхід до творчості, почавши писати більш мелодійні пісні[97].

Випущений у липні 1992 року, «Countdown to Extinction» дебютував на другому місці чарту Billboard 200 і отримав двічі платиновий статус у США[1]. На 35-й церемонії «Греммі» (1993 рік) платівку номінували в категорії «Найкраще метал-виконання»[98], а однойменна пісня у 1993 році отримала нагороду Genesis Award від гуманітарного товариства «Humane Society of the United States» за привернення уваги до прав тварин[99]. Еллефсон пізніше згадував, що вони з Фрідманом були розчаровані програшем на «Греммі»: «Це був такий дивний момент, ніби весь той обсяг роботи, що ми виконали, готуючись до цієї повної надій ночі, буквально випарувався за секунду»[100].

Наприкінці 1992 року розпочалося світове турне на підтримку альбому за участю Pantera та White Zombie[100]. На початку 1993 року відбулася північноамериканська гілка туру з гуртом Stone Temple Pilots на розігріві. Через місяць після початку решту концертів, включно з виступами в Японії, скасували через те, що Мастейн знову почав зловживати психоактивними речовинами і потрапив до відділення невідкладної допомоги[101]. Після семи тижнів реабілітації Мастейн повернувся до тверезості, і гурт записав пісню «Angry Again». Вона увійшла до саундтреку фільму 1993 року «Останній кіногерой» і отримала номінацію на «Греммі» у 1994 році[102].

У середині 1993 року Megadeth дали низку спільних концертів із Metallica в Європі. Перший відбувся на стадіоні Milton Keynes Bowl в Англії за участі Diamond Head[100]. У липні Megadeth приєдналися до туру Aerosmith — Get a Grip Tour, але були виключені зі списку учасників після трьох концертів[103]. В Aerosmith заявили, що Megadeth «викинули» через непередбачувану поведінку Мастейна, тоді як у Capitol Records пояснили це «мистецькими обмеженнями»[104]. Після скасування туру в США Megadeth повернулися в студію для запису пісні «99 Ways to Die», яка з'явилася на збірці «The Beavis and Butt-Head Experience», випущеній у листопаді. Трек номінували на «Греммі» в категорії «Найкраще метал-виконання» у 1995 році[105]. Під час тих же сесій гурт записав кавер на пісню Black Sabbath «Paranoid» для триб'ют-альбому «Nativity in Black»; наступного року вона також отримала номінацію на «Греммі»[106].

1994—1995: Youthanasia

[ред. | ред. код]

На початку 1994 року Megadeth знову об'єдналися з продюсером Максом Норманом для роботи над наступником «Countdown to Extinction». Оскільки троє учасників гурту мешкали в Аризоні, початкова робота розпочалася на студії Phase Four Studios у Фініксі[107]. Через кілька днів після початку пре-продакшену проблеми з обладнанням Phase Four змусили гурт шукати іншу студію. Мастейн наполягав на записі саме в Аризоні, але відповідного об'єкта знайти не вдалося. На прохання Нормана гурт побудував власну студію звукозапису у Фініксі в орендованому складському приміщенні, яку згодом назвали «Fat Planet in Hangar 18»[108]. Поки тривало будівництво, більша частина написання пісень та аранжування проходила на студії Vintage Recorders у Фініксі[56]. За порадою Нормана, треки на «Youthanasia» мали повільніший темп порівняно з попередніми альбомами — близько 120 ударів на хвилину[109]. Гурт відмовився від прогресивного підходу своїх попередніх робіт, зосередившись на сильніших вокальних мелодіях та більш доступних, придатних для радіоефіру аранжуваннях[110]. Вперше Megadeth написали та аранжували весь альбом безпосередньо в студії, включаючи основні треки, записані наживо всім складом. Процес створення платівки фіксувався на відео і був випущений у 1995 році під назвою «Evolver: The Making of Youthanasia».

1 жовтня 1994 року в межах промо-кампанії альбому гурт запустив «Megadeth, Arizona», що вважається першим в історії офіційним вебсайтом артиста[111][112]. Проєкт був задуманий директором із продажу Capitol Робіном Бехтелем за допомоги дизайнерки Венді Дуган та копірайтерки Джейн Богарт із загальним бюджетом 30 000 доларів, наданих лейблом[111][112]. «Megadeth, Arizona» задумувався як «віртуальне кібер-місто в кіберпросторі». На сайті був чат (Megadiner[112]), новини про гурт (Horrorscopes[112]), цифрові листівки та інший контент[111][112].

Після восьми місяців студійної роботи в листопаді 1994 року вийшов альбом «Youthanasia». Він дебютував на четвертому місці в Billboard 200 і потрапив до чартів кількох європейських країн[113]. Платівка отримала золотий статус у Канаді в день виходу[114], а через два місяці стала платиновою в США[3]. Megadeth найняли фешн-фотографа Річарда Аведона для оновлення іміджу гурту. Аведон переконав музикантів змінити джинси та футболки на більш продуманий зовнішній вигляд[115]. Для просування «Youthanasia» гурт відіграв шоу на Гелловін у Нью-Йорку під назвою «Night of the Living Megadeth», яке транслювалося наживо на MTV[109]. У листопаді колектив двічі виступив у програмі «Пізнє шоу з Девідом Леттерманом», виконавши «Train of Consequences» під час першої появи та «A Tout le Monde» під час другої[116][117].

Одинадцятимісячне турне розпочалося в Південній Америці в листопаді 1994 року. У 1995 році Megadeth виступали в Європі та Північній Америці з такими гуртами на розігріві, як Corrosion of Conformity, Korn та Fear Factory[118]. Кульмінацією туру став виступ на фестивалі Monsters of Rock у Бразилії, де вони були спів-хедлайнерами разом з Елісом Купером та Оззі Озборном[119]. У січні 1995 року Megadeth з'явилися на саундтреку до фільму жахів «Демон-лицар» із піснею «Diadems»[120]. У липні гурт випустив міні-альбом «Hidden Treasures», що містив пісні, які спочатку з'являлися на саундтреках до фільмів та триб'ют-альбомах[121].

1996—1999: Cryptic Writings та Risk

[ред. | ред. код]

Після завершення масштабного світового турне на підтримку «Youthanasia» Megadeth взяли відпустку на більшу частину 1996 року і ледь не розпалися[122]. У цей період Мастейн почав роботу над MD.45 — сайд-проєктом із вокалістом Лі Вінгом із гурту Fear. Більшість пісень для цього альбому призначалися для Megadeth, але через загрозу розпаду гурту Мастейн вирішив використати їх для MD.45[122]. Дует найняв барабанщика Джиммі Деграссо, який на початку того ж року грав з Елісом Купером під час південноамериканського турне Monsters of Rock. Марті Фрідман побудував студію у своєму новому будинку у Фініксі й завершив свій четвертий сольний альбом, випущений у квітні 1996 року.

У вересні 1996 року Megadeth вирушили до Лондона для роботи над піснями до наступного альбому. Процес написання проходив під пильним наглядом нового менеджера Бада Прейгера, який пропонував музичні ідеї та тексти; за його наполяганням багато назв пісень та лірика були змінені[123]. Щодо впливу Прейгера Мастейн пізніше писав: «Я подумав, що, можливо, цей хлопець допоможе мені отримати ту невловиму платівку номер один, якої я так сильно прагнув»[124]. Альбом, записаний у Нашвіллі, став першою співпрацею Megadeth із кантрі-поп-продюсером Денном Гаффом, який познайомився з Мастейном ще у 1990 році[125].

Альбом «Cryptic Writings» вийшов у червні 1997 року. Платівка посіла десяте місце в Billboard 200[84] і згодом отримала золотий статус у США. Головний сингл «Trust» став найуспішнішою піснею гурту в чарті Mainstream Rock Tracks, посівши п'яте місце, і був номінований на «Греммі» за найкраще метал-виконання на 40-й церемонії нагородження (1998 рік). Хоча всі чотири сингли з альбому потрапили до топ-20 чарту Mainstream Rock Tracks, реакція преси на альбом була неоднозначною. Платівка містила різнопланові пісні, які газета «Los Angeles Times» описала як «запальний баланс» між старим матеріалом та експериментальними композиціями. Відповідаючи на запитання про еклектичність альбому, Мастейн сказав, що «Cryptic Writings» розділений на три частини: швидкий агресивний матеріал, «орієнтована на радіо музика, як на Youthanasia» та мелодійніші пісні.

Через понад рік після останнього концерту Megadeth повернулися на сцену в червні 1997 року, розпочавши світове турне з Misfits, а також гастролюючи в США з Life of Agony та Coal Chamber[119]. У липні гурт взяв участь в Ozzfest '98, але посеред туру у Менци нібито виявили пухлину на коліні, і він залишив гурт для проведення операції. Для завершення туру найняли Джиммі Деграссо, який раніше співпрацював із Мастейном у MD.45. Хоча спочатку Деграссо розглядався як тимчасова заміна, після туру він став постійним учасником. Мастейн пізніше стверджував, що звільнив Менцу, оскільки вважав, що барабанщик збрехав про рак[76].

Після успіху «Cryptic Writings» на радіо Megadeth знову залучили Денна Гаффа до роботи над восьмим студійним альбомом. Гурт почав писати матеріал у січні 1999 року під керівництвом Бада Прейгера, який став співавтором п'яти з дванадцяти пісень альбому[126]. Маючи великі сподівання після успіху «Trust», Прейгер переконав Мастейна надати Гаффу ще більший контроль над записом — рішення, про яке Мастейн пізніше пошкодував.

Альбом «Risk», випущений у серпні 1994 року, став критичним та комерційним провалом, що викликало хвилю невдоволення серед давніх фанатів. Якщо два попередні диски поєднували елементи року з традиційним хеві-металом, то на «Risk» метал був практично відсутній. Про музичний напрям гурту Дейв Мастейн сказав: «З Risk ми досягли найнижчої точки нашої кар'єри, і я поклявся, що після цього ми повернемося до нашого коріння. На це знадобився певний час»[127]. «Risk» отримав золотий статус у США. Перший сингл «Crush 'Em» увійшов до саундтреку фільму «Універсальний солдат: Повернення» і використовувався як музика для виходу гравців у матчах НХЛ та на змаганнях із реслінгу.

BERJAYA
Гітарист Марті Фрідман залишив Megadeth наприкінці 1999 року через «музичні розбіжності».

14 липня 1999 року від печінкової недостатності у віці 41 року помер колишній барабанщик Гар Самуельсон. Через одинадцять днів під час виступу Megadeth на фестивалі Вудсток 1999 Мастейн присвятив пісню «Peace Sells» пам'яті Самуельсона. Того ж місяця гурт записав кавер-версію пісні Black Sabbath «Never Say Die» для другого триб'ют-альбому «Nativity in Black»[128]. У вересні розпочалося світове турне на підтримку «Risk», під час європейської частини якого Megadeth виступали разом з Iron Maiden. Через три місяці після початку туру Фрідман оголосив про свій вихід із гурту, посилаючись на музичні розбіжності. Мастейн пізніше згадував: «Я сказав Марті після Risk, що нам потрібно повернутися до коріння і грати метал, і він пішов».

2000—2002: The World Needs a Hero, розпад та перерва

[ред. | ред. код]

У січні 2000 року на заміну Фрідману прийшов гітарист Ел Пітреллі, колишній учасник Savatage та Trans-Siberian Orchestra[129]. У квітні Megadeth повернулися до студії для роботи над дев'ятим студійним альбомом. Через місяць після початку виробництва гурт отримав пропозицію приєднатися до туру Maximum Rock разом з Anthrax та Mötley Crüe. Megadeth призупинили запис і гастролювали Північною Америкою протягом другого кварталу 2000 року[119]. На початку туру Anthrax вибули зі списку учасників, що дозволило Megadeth грати подовжений сет як співхедлайнери[130]. Проте турне супроводжувалося низькими продажами квитків[131].

Після 15 років співпраці з Capitol Records Megadeth залишили лейбл у липні 2000 року. За словами Мастейна, причиною розставання стала тривала напруженість у відносинах із керівництвом Capitol[132]. Лейбл повернув гурту найновіші записи та випустив збірку найкращих хітів «Capitol Punishment: The Megadeth Years», куди ввійшли два нові треки: «Kill the King» та «Dread and the Fugitive Mind»[133]. У листопаді Megadeth підписали контракт із Sanctuary Records. У жовтні гурт повернувся до студії, щоб завершити свій наступний альбом «The World Needs a Hero», робота над яким була майже закінчена ще до початку туру Maximum Rock. Після негативної реакції на «Risk»[134] Мастейн звільнив Бада Прейгера і сам спродюсував альбом[135]. Усі пісні Мастейн написав одноосібно, за винятком «Promises», у створенні якої брав участь Пітреллі[136]. За два дні до виходу «The World Needs a Hero» Megadeth з'явилися в епізоді програми «Behind the Music» на каналі VH1, де взяли участь Мастейн, Еллефсон, кілька колишніх учасників, а також старі колеги Мастейна по Metallica Джеймс Гетфілд та Ларс Ульріх[137].

Альбом «The World Needs a Hero» вийшов у травні 2001 року і дебютував на шістнадцятому місці в Billboard 200. У Малайзії альбом заборонили, оскільки уряд країни визнав оформлення обкладинки «невідповідним для молоді країни». Внаслідок цього гурт скасував свій концерт у Куала-Лумпурі, запланований на 2 серпня[138]. Ця платівка ознаменувала повернення Megadeth до більш агресивного звучання після стилістичних експериментів двох попередніх альбомів[136], проте критики вважали, що вона не виправдала очікувань[139]. Мастейн порівняв альбом із величезним кораблем у морі, який розвертається і намагається вирівнятися, щоб повернутися на правильний курс[132]. Головний сингл «Moto Psycho» посів 22-ге місце в чарті Billboard Mainstream Rock[140].

BERJAYA
Мастейн розпустив Megadeth у 2002 році після травми руки, яка завадила йому грати на гітарі.

Європейське турне з AC/DC на підтримку «The World Needs a Hero» розпочалося в середині 2001 року, після чого у вересні відбувся американський тур з Iced Earth та Endo[137]. Мастейн дозволив фанатам самостійно обирати сетліст у кожному місті США[138]. Проте турне було перервано після терактів 11 вересня; усі дати скасували, включно зі зйомками DVD в Аргентині. Натомість гурт відіграв два концерти в Аризоні 16 та 17 листопада, які відзняли та випустили як перший концертний реліз Megadeth — «Rude Awakening»[141]. Того ж року альбом «Killing Is My Business… and Business Is Good!» перезвели та перевидали; реліз містив оновлену обкладинку та кілька бонус-треків[142].

У січні 2002 року Мастейн потрапив до лікарні для видалення каменя в нирках. Йому призначили знеболювальне, що спровокувало рецидив наркозалежності. Після перебування в лікарні Мастейн ліг у реабілітаційний центр у Техасі. Там він випадково заснув, поклавши ліву руку на спинку стільця, що спричинило здавлювання променевого нерва. Згодом йому діагностували радіальну нейропатію, через яку він не міг стискати ліву руку в кулак або втримути нею предмети[143][144].

3 квітня Мастейн оголосив у пресрелізі про розпуск Megadeth, оскільки травма руки не дозволяла йому грати на гітарі[145]. Наступні чотири місяці він проходив фізіотерапію п'ять днів на тиждень і поступово почав заново «навчати» свою ліву руку[146]. Щоб виконати контрактні зобов'язання перед Sanctuary, Megadeth випустили збірку «Still Alive... and Well?». Перша половина альбому містить концертні треки, записані у Web Theatre у Фініксі, а друга — студійні записи з альбому «The World Needs a Hero»[147].

Після майже року відновлення, включно з фізіотерапією[148], Мастейн почав роботу над тим, що мало стати його першим сольним альбомом. Студійні сесії для нового матеріалу за участі барабанщика Вінні Колаюти розпочалися в жовтні 2003 року[149] і завершилися у квітні 2004 року[150]. Проєкт призупинили, коли Мастейн погодився перезвести та перевидати каталог із восьми альбомів Megadeth на лейблі Capitol Records[151], перезаписавши відсутні фрагменти партій[152].

2004—2005: Реформування та The System Has Failed

[ред. | ред. код]

У травні 2004 року Мастейн повернувся до свого сольного проєкту. Через контрактні зобов'язання перед європейським лейблом гурту, EMI, цей запис було випущено як альбом Megadeth[153]. Мастейн реформував гурт і зв'язався з улюбленим серед фанатів складом часів «Rust in Peace», щоб перезаписати інструментальні партії. Хоча барабанщик Нік Менца погодився повернутися, Марті Фрідман і Девід Еллефсон не змогли дійти згоди з Мастейном[154]. Менцу відправили додому невдовзі після початку репетицій, за кілька днів до старту турне на підтримку майбутнього альбому. Мастейн заявив, що Менца не був достатньо підготовлений до фізичних навантажень американського туру, і «цього разу просто не склалося»[155]. Це був перший альбом без Еллефсона. Кріс Поланд, який грав на перших двох альбомах Megadeth, був найнятий для виконання гітарних соло, співпрацюючи з Мастейном вперше з 1990-х років. Поланд погодився виступити лише як сесійний музикант, бажаючи зосередитися на власному джаз-ф'южн проєкті OHM[156].

Гурт із чотирьох осіб вітає публіку наприкінці концерту
Склад Megadeth 2004—2006 років на фестивалі Sauna Open Air Metal Festival 2005: зліва направо: Шон Дровер, Джеймс Макдонау, Дейв Мастейн та Глен Дровер.

Альбом «The System Has Failed» вийшов у вересні 2004 року. Критики сприйняли його як повернення до колишньої форми; журнал «Revolver» дав позитивну рецензію, назвавши платівку «найбільш мстивою, гострою та музично складною роботою Megadeth з часів Countdown to Extinction 1992 року»[157]. Альбом позначив зсув до раннього звучання гурту; журналістка Емі Скьярретто з «CMJ New Music Report» написала, що диск містить «нео-треш-рифи з кусючими, політично забарвленими текстами»[158]. «The System Has Failed» дебютував на вісімнадцятому місці в чарті Billboard 200[84], а головний сингл «Die Dead Enough» посів 21-ше місце в американському чарті Mainstream Rock[140]. Мастейн оголосив, що цей альбом стане останнім для гурту, після чого відбудеться прощальне турне, а сам він зосередиться на сольній кар'єрі[159].

У жовтні Megadeth розпочали світове турне Blackmail the Universe, запросивши концертного басиста Джеймса Макдонау з Iced Earth та гітариста Глена Дровера з Eidolon і King Diamond. За п'ять днів до першого виступу Менцу замінив Шон Дровер, який залишився в гурті як постійний учасник[160]. Гурт гастролював США разом з Exodus та Європою з Diamond Head і Dungeon[161][162]. У червні 2005 року Capitol випустив збірку найкращих хітів «Greatest Hits: Back to the Start», до якої ввійшли перезведені версії пісень, обраних фанатами[163].

У середині 2005 року Мастейн організував щорічний фестивальний тур для треш-метал гуртів — Gigantour. Megadeth очолили перший такий тур разом із Dream Theater, Nevermore, Anthrax та Fear Factory. Виступи в Монреалі та Ванкувері були відзняті для концертного набору з DVD та CD, випущеного у другому кварталі 2006 року. 9 жовтня, після успіху альбому та туру, Мастейн оголосив перед повним залом на Pepsi Music Festival в Аргентині, що Megadeth продовжуватимуть записуватися та виступати[164]. Концерт на стадіоні Obras Sanitarias у Буенос-Айресі перед 25 000 фанатів був знятий на відео і вийшов на DVD під назвою «That One Night: Live in Buenos Aires» у 2007 році[165].

2006—2008: United Abominations

[ред. | ред. код]

У лютому 2006 року басист Джеймс Макдонау залишив гурт через «особисті розбіжності»[166]. Його замінив Джеймс Ломенцо, який раніше працював із Девідом Лі Ротом, White Lion та Black Label Society[167]. Новий склад Megadeth дебютував на сцені як хедлайнер фестивалю Dubai Desert Rock Festival в Об'єднаних Арабських Еміратах разом із Testament[168]. У березні Capitol випустив подвійний DVD «Arsenal of Megadeth», що містив архівні кадри, інтерв'ю, концертні виступи та більшість музичних кліпів гурту. Через проблеми з ліцензуванням відео до саундтреків та кліпи, зняті не на Capitol, до збірки не потрапили. Другий Gigantour розпочався у третьому кварталі 2006 року; Megadeth знову були хедлайнерами, цього разу за участі Lamb of God, Opeth, Arch Enemy та Overkill[169]. Тур 2006 року також включав три дати в Австралії за підтримки Soulfly, Arch Enemy та Caliban[170].

У травні 2006 року Megadeth оголосили, що їхній одинадцятий студійний альбом «United Abominations» майже готовий. Вихід спочатку планувався на жовтень, проте Мастейн повідомив, що гурт «вносить останні штрихи», і відклав реліз до травня наступного року[171]. Коментуючи реліз, він зазначив: «Металу знову потрібна справді хороша олдскульна платівка. Я вірю, що створив її»[172]. «United Abominations» став першим альбомом для Глена Дровера, Шона Дровера та Джеймса Ломенцо. Він також містить нову версію пісні «A Tout le Monde» під назвою «À Tout le Monde (Set Me Free)». Версія 2007 року записана дуетом із Крістіною Скаббіа з гурту Lacuna Coil; вона має трохи швидший темп за оригінал і містить подовжене соло[173].

Альбом «United Abominations», випущений у травні 2007 року, дебютував на восьмому місці в Billboard 200, розійшовшись накладом 54 000 примірників за перший тиждень[174]. У березні Megadeth розпочали північноамериканське турне на розігріві у щойно реформованих Heaven & Hell. Гурт грав разом із Down на канадських шоу та з Machine Head на концертах у США[175]. Після цього відбулося європейське турне літніми фестивалями. Наприкінці року Megadeth повернулися до США як хедлайнери власного туру Tour of Duty[176]. У листопаді гурт привіз Gigantour до Австралії зі складом, що включав Static-X, DevilDriver та Lacuna Coil[177].

BERJAYA
Гітарист Кріс Бродерік приєднався до Megadeth у 2008 році, замінивши Глена Дровера.

У січні 2008 року Глен Дровер залишив Megadeth, пояснивши це втомою від частих гастролей і бажанням проводити більше часу з родиною. Він також згадував про особисті проблеми з іншими учасниками гурту[178]. Дровера замінив Кріс Бродерік, колишній учасник Nevermore та Jag Panzer[179]. Наприкінці 2007 року менеджмент Мастейна запитав Бродеріка, чи цікавить його прослуховування в Megadeth. Після неформальної зустрічі вдома у Мастейна Бродерік був представлений як новий гітарист гурту[180]. Мастейн схвально відгукувався про навички Бродеріка, назвавши його «найкращим гітаристом, який будь-коли був у Megadeth»[181]. Колишній колега Бродеріка по Nevermore, Ван Вільямс, привітав Megadeth з тим, що вони «отримали неймовірно крутого гравця, а що важливіше — чудову людину та справжнього друга»[182].

Новий склад дебютував наживо в Льодовому палаці Гельсінкі 4 лютого. Невдовзі після цього розпочався Gigantour 2008, що включав 29 дат у Північній Америці[183]. Мастейн прагнув скоротити кількість учасників туру, щоб кожен гурт мав можливість виступити якнайкраще. У третьому Gigantour взяли участь In Flames, Children of Bodom, Job for a Cowboy та High on Fire[184]. Megadeth продовжили Tour of Duty у Південній Америці та Мексиці у травні та червні. У вересні 2008 року вийшла збірка «Anthology: Set the World Afire».

2009—2010: Endgame та повернення Еллефсона

[ред. | ред. код]

У лютому 2009 року Megadeth та Testament вирушили в європейське турне «Priest Feast» як спеціальні гості хедлайнерів Judas Priest[185]. У цей же час гурт Metallica, яку ввели до Зали слави рок-н-ролу, запросила Мастейна відвідати церемонію. Мастейну повідомили, що він не буде включений до Зали слави, оскільки така честь надавалася лише тим учасникам, чиї імена значилися в списку авторів на записах альбомів Metallica[186]. Мастейн з повагою привітав гурт і залишився вірним своїм зобов'язанням щодо європейського туру з Judas Priest[187]. У квітні Megadeth та Slayer стали спільними хедлайнерами туру Canadian Carnage. Це був перший випадок їхнього спільного виступу за понад 15 років. На розігріві під час чотирьох червневих шоу виступали Machine Head та Suicide Silence[188].

У травні Megadeth завершили запис дванадцятого альбому «Endgame»[189]. Дату релізу оголосили на офіційному сайті гурту, а журнал «Metal Hammer» першим опублікував огляд кожної пісні платівки[190]. Megadeth розпочали тур на підтримку «Endgame» у жовтні й завершили його в грудні. У турі брали участь такі гурти як Machine Head, Suicide Silence та Warbringer[191]. У січні 2010 року Megadeth мали розпочати тур American Carnage зі Slayer та Testament, але його перенесли через операцію на спині у Тома Араї[192]. Кілька тижнів по тому пісню «Head Crusher» номінували на премію «Греммі» за найкраще метал-виконання; це була восьма номінація гурту за 19 років[193].

BERJAYA
Оригінальний басист Девід Еллефсон повернувся до Megadeth у 2010 році після восьмирічної перерви та залишався в гурті до 2021 року.

У березні Megadeth вирушили в турне на честь 20-річчя «Rust in Peace» Північною Америкою за підтримки Testament та Exodus. Під час туру гурт повністю виконував альбом «Rust in Peace»[194]. Перед початком туру до Megadeth після восьмирічної перерви повернувся оригінальний басист Девід Еллефсон. В інтерв'ю журналу «Classic Rock» він розповів, що з ним зв'язався Шон Дровер і повідомив про вихід басиста Ломенцо, додавши: «якщо й був час для тебе та Дейва [Мастейна] поговорити, то він настав зараз»[195].

Megadeth разом із Metallica, Slayer та Anthrax, відомі як «Велика четвірка» треш-металу, погодилися виступити на одній сцені в середині 2010 року. Ці виступи відбулися в межах фестивалю Sonisphere Festival у кількох європейських країнах[196]. Один із таких концертів у Софії (Болгарія) відзняли та випустили як повноформатне відео під назвою «The Big Four: Live from Sofia, Bulgaria»[197]. Наступного року ці виступи продовжилися в США. Перший з них відбувся в місті Індіо, Каліфорнія[198], а невдовзі по тому другий американський концерт пройшов на Янкі-Стедіум в Нью-Йорку[199].

У липні 2010 року, після європейських виступів «Великої четвірки», Megadeth та Slayer розпочали перший етап туру American Carnage Tour, де Megadeth повністю грали «Rust in Peace», а Slayer — свій альбом «Seasons in the Abyss» (обидві платівки вийшли у 1990 році)[200]. Починаючи з цих концертів, Вік Раттлхед почав постійно з'являтися на сцені, щоб покращити візуальну складову виступів Megadeth[201]. Невдовзі обидва гурти об'єдналися з Anthrax для туру Jägermeister Music Tour наприкінці 2010 року[202]. Під час фінального шоу туру в амфітеатрі Gibson у Голлівуді Керрі Кінг приєднався до Megadeth на сцені, щоб виконати пісню «Rattlehead». Це був перший виступ Кінга з Megadeth з 1984 року[203]. Megadeth та Slayer знову ділили сцену під час туру European Carnage Tour у березні та квітні 2011 року[204]. Також того ж року у липні та серпні Megadeth стали хедлайнерами четвертого щорічного фестивалю Rockstar Mayhem Festival[205].

У вересні гурт випустив DVD «Rust in Peace Live», записаний у залі Hollywood Palladium у Лос-Анджелесі[206]. Пізніше того ж місяця Megadeth випустили пісню «Sudden Death» для відеогри «Guitar Hero: Warriors of Rock»[207]. Композиція була створена на замовлення видавців франшизи Guitar Hero, які хотіли трек із похмурим текстом та великою кількістю гітарних соло[208]. На 53-й церемонії «Греммі» у 2011 році пісню номінували в категорії «Найкраще метал-виконання»[209].

2011—2014: Thirteen та Super Collider

[ред. | ред. код]

Megadeth повернулися до власної студії Vic's Garage у 2011 році для запису тринадцятого альбому. Продюсером став Джонні К, оскільки Енді Сніп, який працював над двома попередніми платівками, був зайнятий[210]. Альбом отримав назву «Thirteen»; до нього увійшли раніше випущені треки «Sudden Death» і «Never Dead»[211]. Платівка вийшла у листопаді 2011 року і посіла одинадцяте місце в чарті Billboard 200. Головний сингл «Public Enemy No. 1» отримав номінацію на «Греммі» за «Найкраще хард-рок/метал-виконання», але не переміг[212]. Невдовзі після релізу Дейв Мастейн оголосив, що після чотирирічної перерви на початку 2012 року знову відбудеться тур Gigantour[213]. Разом із Megadeth у списку учасників були Motörhead, Volbeat та Lacuna Coil[214]. Після завершення Gigantour Роб Зомбі та Megadeth влітку 2012 року провели спільне турне США, що складалося з дев'яти концертів[215].

У вересні 2012 року було оголошено про перевидання альбому «Countdown to Extinction» на честь його 20-річчя. З цієї нагоди Megadeth організували тур, де повністю виконували цей альбом наживо[216]. Один із виступів, записаний у театрі Fox у Помоні, наступного року вийшов як концертний альбом «Countdown to Extinction: Live»[217]. Інший трек із «Thirteen» — «Whose Life (Is It Anyways?)» — був номінований на «Греммі» у 2013 році, але поступився пісні «Love Bites (So Do I)» гурту Halestorm[218].

Двоє чоловіків роздають автографи у переповненому підводному човні
Шон Дровер та Кріс Бродерік роздають автографи на борту атомного підводного човна типу «Лос-Анджелес» USS Helena (SSN-725).

У серпні Megadeth оголосили про запис свого чотирнадцятого альбому з продюсером Джонні К[219]. На початку 2013 року гурт залишив лейбл Roadrunner Records і перейшов на новостворений лейбл Мастейна Tradecraft, дистрибуцією якого займалася Universal Music Group[220][221]. Альбом «Super Collider» вийшов у червні й дебютував на шостому місці Billboard 200, що стало найвищою позицією гурту в чартах з часів «Youthanasia» 1994 року[222]. Проте відгуки критиків були неоднозначними: альбом критикували за відхід від традиційного метал-звучання[223]. Невдовзі після виходу платівки Мастейн заявив, що вже почав думати про п'ятнадцятий альбом, зазначивши, що до цього його підштовхнула смерть гітариста Slayer Джеффа Ганнемана, яка змусила його замислитися про швидкоплинність життя[224]. Мастейн пояснив: «Знаєте, час спливає. Ніхто не знає, скільки проживе. Ви бачили, що сталося з Джеффом Ганнеманом, тому я хочу написати якомога більше, поки маю таку можливість»[225].

У Gigantour 2013 року як розігрів брали участь Black Label Society, Hellyeah, Device та Newsted[226]. На фінальному концерті колишній басист Metallica Джейсон Ньюстед приєднався до Megadeth на сцені, щоб виконати «Phantom Lord» — пісню, співавтором якої був Мастейн під час свого перебування в Metallica[227]. На початку 2014 року Megadeth мали виступити на фестивалі Soundwave в Австралії, але скасували участь через незгоду з промоутером Ей-Джеєм Мадда щодо концертів із Ньюстедом[228]. У лютому в межах серії Icon компанії Universal Music вийшла збірка «Icon», що містила одинадцять пісень гурту періоду співпраці з Capitol[229].

У 2014 році Megadeth зіткнулися з низкою невдач. Після того, як у травні від раку помер брат Еллефсона, гурт скасував червневі концерти, щоб дати музиканту час для жалоби[230]. Запланований на серпень виступ у Тель-Авіві скасували через збройний конфлікт між Ізраїлем та Газою[231]. Megadeth мали з'явитися у круїзі Motörboat гурту Motörhead наприкінці вересня, але відмовилися через ускладнення у Мастейна після операції на шийному відділі хребта[232]. У жовтні теща Мастейна, яка страждала на хворобу Альцгеймера, зникла з території кемпінгу; її останки знайшли наприкінці листопада[233]. Того ж місяця Шон Дровер залишив гурт після десяти років роботи, бажаючи реалізувати власні музичні інтереси[234]. Одразу після цього про свій вихід через мистецькі розбіжності оголосив Бродерік[235]. Еллефсон спростував чутки про розпад Megadeth, заявивши, що він і Мастейн продовжать працювати над новою музикою[236]. Пізніше Мастейн зазначив, що однією з причин виходу Бродеріка та Дровера стало їхнє розчарування через постійні вимоги фанатів возз'єднатися з Фрідманом та Менцою[237].

2015—2018: Dystopia

[ред. | ред. код]
BERJAYA
BERJAYA
Кіко Лорейро (ліворуч) замінив Кріса Бродеріка у 2015 році, а Дірк Вербурен (праворуч) замінив Кріса Адлера наступного року.

Після невдалої спроби Мастейна возз'єднати склад періоду «Rust in Peace», для роботи над п'ятнадцятим студійним альбомом були запрошені барабанщик Lamb of God Кріс Адлер та гітарист гурту Angra Кіко Лорейро[238]. У жовтні 2015 року Megadeth випустили в стрімінгових сервісах пісню «Fatal Illusion» з альбому «Dystopia», реліз якого відбувся в січні 2016 року[239]. На підтримку «Dystopia» Megadeth у лютому та березні вирушили в північноамериканський тур разом із Suicidal Tendencies, Children of Bodom та Havok (хоча гурт Havok незабаром був виключений з туру менеджментом Megadeth через суперечку щодо контракту)[240]. Мастейн оголосив, що Адлер, який виступав одночасно в Lamb of God та Megadeth, більше не є учасником гурту через конфлікти в графіках обох колективів. За рекомендацією Адлера його замінив Дірк Вербурен із Soilwork[241]. Другий тур США відбувся у вересні та жовтні за підтримки Amon Amarth, Suicidal Tendencies, Metal Church[242] та Butcher Babies[243]. Колишній барабанщик Нік Менца помер від серцевого нападу 21 травня 2016 року під час виступу з гуртом OHM у джазовому клубі в Лос-Анджелесі[244].

На запитання про подальші концерти «Великої четвірки» Мастейн закликав «владу, що має на це вплив» допомогти організувати новий тур у 2017 року, оскільки всі чотири гурти займалися просуванням нових альбомів[245]. Однойменна пісня з альбому «Dystopia» перемогла в номінації «Найкраще метал-виконання» на 59-й церемонії «Греммі»; це перша перемога гурту після 12 номінацій[4]. Мастейн, Лорейро, Еллефсон та Вербурен відвідали церемонію, проте Кріс Адлер, який записував альбом і також був удостоєний нагороди, нагородження пропустив[246]. Під час виходу музикантів за нагородою оркестр заграв пісню «Master of Puppets» колишнього гурту Мастейна Metallica, що викликало певне обурення серед фанатів[247].

В інтерв'ю No Brown M&Ms у червні 2017 року Мастейн заявив, що Megadeth повернуться до студії наприкінці року для роботи над шістнадцятим альбомом[248]. Місяць по тому він повідомив у Twitter, що почав «збирати ідеї», але додав, що вони, «ймовірно», увійдуть до студії в середині 2018 року, щоб випустити платівку у 2019-му[249]. Восени 2017 року гурт приєднався до Scorpions для спільного турне[250].

У 2018 року Megadeth відзначили своє 35-річчя, перевидавши 8 червня дебютний альбом 1985 року «Killing Is My Business… And Business Is Good!» під назвою «Killing Is My Business… and Business Is Good! — The Final Kill». Делюкс-видання містило ремастери всіх пісень згідно з оригінальним баченням Мастейна, нову версію «These Boots» з текстом, адаптованим до версії Лі Гейзлвуда, рідкісні концертні записи часів туру Еліса Купера Live in the Flesh та демо-запис 1984 року з трьох пісень[251].

2019—2023: Другий відхід Еллефсона та The Sick, the Dying… and the Dead!

[ред. | ред. код]

10 травня 2019 року Megadeth увійшли до студії у Франкліні, штат Теннессі, щоб розпочати підготовку до запису наступного альбому, знову об'єднавшись із співпродюсером «Dystopia» Крісом Рейкстроу[252]. 17 червня гурт оголосив про скасування всіх концертів, запланованих на 2019 рік (за винятком MegaCruise), через те, що у Мастейна діагностували рак горла[253]. Серед скасованих дат була участь у північноамериканській частині туру Оззі Осборна No More Tours II[254], який спочатку перенесли з літа 2019 на літо 2020 року через травму Осборна на тлі пневмонії. Згодом їх замінив Мерілін Менсон[255]. Попри хворобу Мастейна, гурт пообіцяв продовжувати роботу над новим альбомом[256]. 6 листопада Мастейн поділився в Instagram відео з фрагментом треку з майбутнього альбому[257], вихід якого спочатку планувався на 2019 рік[258]. 17 липня Megadeth оголосили про партнерство з Gimme Radio та Richard Childress Racing: логотип гурту з'явився на автомобілі Chevrolet Camaro № 2, яким керував пілот Xfinity Series Тайлер Реддік на перегонах New Hampshire 200 20 липня[259]. 21 серпня гурт анонсував перше після хвороби Мастейна європейське турне на січень–лютий 2020 року за участю Five Finger Death Punch та Bad Wolves на розігріві[260].

Спочатку планувалося, що гурт виступить на першому в історії круїзі MegaCruise, приуроченому до виходу нового альбому[261]. Лайнер мав вийти з Лос-Анджелеса 13 жовтня 2019 року, відвідати порти Сан-Дієго та Енсенади й повернутися 18 жовтня. У програмі були заявлені виступи таких метал-гуртів, як Lamb of God, Anthrax, Testament, Overkill, Corrosion of Conformity, Queensrÿche, Armored Saint, Metal Church, Suicidal Tendencies, DragonForce, Doro, John 5, Death Angel та Toothgrinder[262]. Проте Мастейн не зміг бути присутнім через хворобу. Замість повноцінного шоу відбувся живий виступ за участю членів згаданих гуртів, які виконували пісні гурту Kiss[263].

BERJAYA
Басист Джеймс Ломенцо знову приєднався до Megadeth у 2022 році після того, як Девід Еллефсон був звільнений з колективу роком раніше.

Влітку 2020 року Megadeth мали розпочати спільний північноамериканський тур із Lamb of God під назвою «The Metal Tour of the Year» за підтримки Trivium та In Flames[264], проте його перенесли через пандемію COVID-19. Тур перенесли на літо 2021 року[265], причому Hatebreed замінили In Flames, оскільки останні не змогли взяти участь через проблеми з візами на тлі пандемії[266]. У середині 2020 року Megadeth повернулися до студії в Нешвіллі, щоб відновити роботу над новим альбомом, реліз якого попередньо планувався на 2021 рік[267]. Під час онлайн-майстеркласу для фанатів 9 січня 2021 року Мастейн оголосив назву шістнадцятого альбому — «The Sick, the Dying... and the Dead!», хоча й зазначив, що вона може змінитися[268].

У травні 2021 року в соціальні мережі потрапили відео сексуального характеру за участю Еллефсона. Відео були записані 19-річною фанаткою, з якою листувався музикант, що призвело до звинувачень у грумінгу. Еллефсон та фанатка заперечили ці звинувачення, стверджуючи, що все відбувалося за взаємною згодою[269]. 24 травня Megadeth оприлюднили заяву про офіційне звільнення Еллефсона з гурту[270]. Пізніше Еллефсон підтвердив, що його фактично звільнили ще 14 травня. Після інциденту Мастейн заявив, що шансів на повернення Еллефсона немає[271].

17 червня у своїй радіопрограмі «The Dave Mustaine Show» Мастейн повідомив, що партії бас-гітари, записані Еллефсоном, не увійдуть до нового альбому і будуть перезаписані іншим музикантом[272]. Невдовзі він підтвердив, що нового басиста обрано, і розкрив назву однієї з пісень — «The Dogs of Chernobyl»[273]. Колишній учасник гурту Джеймс Ломенцо став сесійним басистом для майбутнього туру[274], тоді як Стів Ді Джорджіо з Testament виконав партії баса для альбому «The Sick, the Dying… and the Dead!», який вийшов у вересні 2022 року[275]. У травні 2022 року Ломенцо оголосили офіційним постійним басистом гурту[276].

Перший сингл з альбому «We'll Be Back» вийшов 23 червня 2022 року[277]. Згодом випустили сингли «Night Stalkers» (за участю Ice-T) та «Soldier On!»[278]. У листопаді 2022 року гурт випустив кавер на пісню Judas Priest «Delivering The Goods»[279].

27 лютого 2023 року до Megadeth на сцені арени Будокан у Японії приєднався колишній гітарист Марті Фрідман, разом з яким вони виконали три пісні. Це був перший виступ Фрідмана з гуртом з 2000 року[280]. 23 червня на 59-му році життя помер колишній барабанщик Лі Рауш[281]. Фрідман ще раз виступив як гість на фестивалі Wacken Open Air у серпні 2023 року[282].

2023 — дотепер: Відхід Кіко Лорейро, альбом «Megadeth» та прощальний тур

[ред. | ред. код]

6 вересня 2023 року було оголошено, що соло-гітарист Кіко Лорейро тимчасово залишить північноамериканську частину туру Crush the World, і його замінить Теєму Мянтюсаарі[283]. 20 листопада Мянтюсаарі став постійним соло-гітаристом Megadeth після того, як Лорейро повідомив про продовження своєї відсутності в гурті[284]. Пізніше, в інтерв'ю для подкасту 28 листопада, Лорейро підтвердив, що остаточно залишає колектив[285]. Свій відхід музикант пояснив у січневому інтерв'ю виданню Guitar World за 2024 рік: «У мене було два життєздатні варіанти: бути в Megadeth чи ні. Я обрав особисте життя. Жодного жалю»[286]. З 2 серпня по 28 вересня 2024 року Megadeth провели турне США за підтримки Mudvayne та All That Remains[287].

14 серпня 2025 року гурт анонсував свій наступний студійний альбом, який має стати останнім у їхній дискографії, разом із новиною про прощальний тур у 2026 році[288]. Колишній басист Девід Еллефсон висловив зацікавленість в участі у турі, зазначивши: «Я навіть не знаю, чи йде [Мастейн] на пенсію. Він просто каже, що з Megadeth покінчено… Чи хотів би я бути частиною цього? Так, звісно. Хто б не захотів? Я засновник гурту. Я був його учасником понад 30 років»[289][b]. Перший сингл із майбутнього альбому під назвою «Tipping Point» вийшов 3 жовтня 2025 року[290]. Було оголошено, що альбом називатиметься «Megadeth», а його реліз заплановано на 23 січня 2026 року[291]. Гурт уперше виконав «Tipping Point» наживо 14 жовтня під час європейського турне, де вони виступали на розігріві у Disturbed[292]. Альбом дебютував на перших позиціях у чартах найбільш продаваних альбомів та мініальбомів на iTunes[293].

У межах прощального туру гурт виступатиме в Канаді з середини лютого до початку березня 2026 року разом з Anthrax та Exodus[294], а також підтримає Iron Maiden у північноамериканській частині їхнього світового туру Run for Your Lives World Tour[295]. 12 листопада 2025 року Мастейн заявив, що їхній останній тур триватиме від «трьох до п'яти» років[296]. Пізніше він розповів, що страждає на контрактуру Дюпюїтрена, назвавши це однією з причин завершення кар'єри[297]. У січні 2026 року в понад 1000 кінотеатрів у 35 країнах світу вийшов фільм «Megadeth: Behind the Mask», що містить коментарі до кожної пісні нового альбому та ретроспективу кар'єри гурту[298].

Концерт в Україні

[ред. | ред. код]

Megadeth виступив у Києві 13 березня 2011 року в рамках туру «European Carnage» на Міжнародному виставковому центрі. Сетліст гурту на той вечір включав такі класичні композиції, як Wake Up Dead, Hangar 18, Tornado of Souls, Symphony of Destruction і Holy Wars… The Punishment Due[299][300].

Учасники гурту

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Дискографія Megadeth

Нагороди і номінації

[ред. | ред. код]

Classic Rock Roll of Honour Awards:

Clio Awards:

  • 2016: Silver Winner — «The Megadeth VR Experience»

Genesis Awards:

  • 1993: Doris Day Music Award — Countdown to Extinction

Греммі:

  • 2017: Найкраще метал-виконання — «Dystopia»

Loudwire Music Awards:

  • 2011: Метал альбом року — Thirteen
  • 2011: Метал пісня року — «Public Enemy No. 1»

Metal Hammer Golden Gods Awards:

  • 2007: Riff Lord — Дейв Мастейн
  • 2015: Golden God — Дейв Мастейн

Revolver Golden Gods Awards:

  • 2009: Golden God — Дейв Мастейн

Нотатки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Еллефсон стверджував, що ідея змінити назву гурту належала Гендевідту, а не Кейну[16]
  2. ↑ Раніше в інтерв'ю Еллефсон заявляв, що він «був у кімнаті», коли гурт засновувався.[16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 Erlewine, Stephen Thomas. Megadeth Biography. AllMusic. Процитовано 24 серпня 2022.
  2. ↑ Wiederhorn, Jon (19 вересня 2023). 37 Years Ago: Megadeth Bring the Thrash With ‘Peace Sells… But Who’s Buying?. Loudwire. Процитовано 24 січня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. 1 2 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "RIAA" не вказано текст
  4. 1 2 3 Megadeth. GRAMMY.com (англ.). 17 березня 2014. Процитовано 31 січня 2019.
  5. ↑ The Band. megadeth.com. 30 жовтня 2023. Процитовано 30 жовтня 2023.
  6. ↑ Mustaine, 2010, p. 101.
  7. ↑ Gulla, 2009, p. 101.
  8. 1 2 Wagner, 2010, p. 42.
  9. ↑ Mustaine, 2011, p. 87.
  10. ↑ Summers, Jodi Beth (червень 1987). Out to Lunch. Hit Parader. Rockmetal.art.pl. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 15 листопада 2013.
  11. ↑ Scorpion Q+A 304. Megadeth.com. 14 березня 2017. Процитовано 18 квітня 2024.
  12. ↑ Daly, Andrew (27 січня 2026). “We’ve been through guitar player after guitar player. We get to the solo, and he nails it. I just thought, ‘Oh my God’”: Dave Mustaine recounts the hiring and firing of every Megadeth guitarist. Guitar World. Процитовано 27 січня 2026.
  13. ↑ David Ellefson & Jeff Young: Megadeth's 'So Far, So Good…So What!" Album: The Origin Story of Megadeth – 2022 – Kings of Thrash. Full in Bloom. 10 серпня 2022. Процитовано 16 червня 2025.
  14. ↑ Daly, Andrew (21 січня 2026). “Dave called me after he got out of rehab. He said, ‘I quit Megadeth.’” David Ellefson on Dave Mustaine and what really happened when the guitarist forced him out of the thrash metal legends. Guitar Player. Процитовано 24 січня 2026.
  15. ↑ DiVita, Joe (23 серпня 2023). How Did Megadeth Get Their Band Name?. Loudwire. Процитовано 18 квітня 2024.
  16. 1 2 DAVID ELLEFSON Says He Is Technically A Founding Member Of MEGADETH. Blabbermouth.net. 6 лютого 2016. Процитовано 28 серпня 2025.
  17. ↑ Layden, Joe (2011). Mustaine: A Heavy Metal Memoir. HarperCollins Publishers. с. 103. ISBN 9780061714405.
  18. 1 2 3 Lew, Brian (1983). Megadeath. Whiplash. 1: 4. Процитовано 17 листопада 2025.
  19. ↑ Daly, Andrew (2 серпня 2023). "I'd hear Dave Mustaine aimlessly riffing on the couch, and it's the riffs that ended up on the first two Megadeth – and, frankly, Metallica – records": Megadeth's first lead guitarist Greg Handevidt on the birth of a metal institution. Guitar World. Процитовано 3 серпня 2023.
  20. 1 2 8 Things You Didn't Know About Megadeth's 'Killing Is My Business… And Business Is Good'. Revolver. 12 червня 2018. Процитовано 17 лютого 2025.
  21. ↑ Megadeath (lost Megadeth demo tape; 1983). Lost Media Wiki. Процитовано 1 травня 2024.
  22. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 46.
  23. 1 2 3 Prown та Newquist, 1997, p. 227.
  24. 1 2 Agent Steel Singer "I Was Brought Into Megadeth, Early On, To Crush Metallica Vocally" John Cyriis. The Metal Voice. 2 березня 2023. Процитовано 16 червня 2025.
  25. ↑ Megadeth: First Band Rehearsals w/ Kerry King/Photos Posted Online @ Curly Joe's Studio, L.A. '83-'84. Full in Bloom. 9 січня 2020. Процитовано 16 червня 2025.
  26. ↑ AGENT STEEL Founder/Vocalist JOHN CYRIIS On Briefly Joining MEGADETH - "DAVE MUSTAINE Was Not Prepared To Launch The First Album With My Lyrical Subjects". Brave Words & Bloody Knuckles. 24 жовтня 2019. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
  27. ↑ Dave Mustaine After Metallica: 40 Moments for 40 Years. Ultimate Classic Rock. 11 квітня 2023. Процитовано 17 квітня 2024.
  28. ↑ Mustaine, 2011, p. 124.
  29. ↑ First Show Played 37 Years Ago Today. Megadeth.com. 18 лютого 2021. Процитовано 31 березня 2025.
  30. ↑ Watch Slayer's Kerry King thrash it up onstage with Megadeth… in 1984. Metal Hammer. 20 вересня 2022. Процитовано 18 квітня 2024.
  31. ↑ Doe, Bernard (25 вересня 2020). DAVID ELLEFSON Looks Back On KERRY KING's 1984 Shows With MEGADETH: He Was 'Incredible'. Blabbermouth.net. Процитовано 17 квітня 2024.
  32. ↑ Swingle, Emily (16 січня 2024). "Dave would show him something, and he'd f**kin' play it right back": David Ellefson on Kerry King's brief tenure in Megadeth. Guitar.com. Процитовано 16 червня 2025.
  33. ↑ Obituary information for Brett Douglas Frederickson. Heritage Funeral Chapels. Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  34. ↑ On This Day in 1984. Megadeth. 3 листопада 2020. Процитовано 16 червня 2025.
  35. ↑ Cobanoglu, Cansu (4 листопада 2022). Dave Mustaine's Remorse About Megadeth's Gar Samuelson. Rock Celebrities. Процитовано 3 серпня 2023.
  36. ↑ Montalbano, Anthony. Chris Poland: The ClassicRockHistory.com Interview. Classic Rock History.com. Процитовано 3 серпня 2023.
  37. 1 2 Doe, Bernard (грудень 1985). Megadeth – Love It To Death. Metal Forces. Процитовано 13 листопада 2013.
  38. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 53.
  39. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 55.
  40. ↑ Bukszpan, 2003, p. 242.
  41. ↑ Megadeth Biography. metallian. 1 серпня 2022. Процитовано 1 серпня 2022.
  42. ↑ McIver, 2008, Chapter 7.
  43. ↑ Megadeth: The Making Of The New 'Vic Rattlehead' Mask. Blabbermouth.net. 2 жовтня 2012. Процитовано 6 березня 2013.
  44. ↑ Hart, Josh (15 серпня 2011). Dave Mustaine on Early Days With Metallica: "I Had Always Called Us the 'Four Horsemen'". Revolver. Guitar World. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  45. ↑ Killing Is My Business... and Business Is Good! liner notes (2002 reissue). Loud Records. 2002. с. 8.
  46. ↑ Begrand, Adrien (30 квітня 2002). Megadeth: Killing is My Business... and Business is Good!. PopMatters. Процитовано 16 листопада 2013.
  47. ↑ Ellefson та McIver, 2013, pp. 55—56.
  48. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 58.
  49. ↑ Kot, Greg (15 серпня 2010). Megadeth's Dave Mustaine says he and Metallica have hugged out. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 17 листопада 2013.
  50. ↑ Tarquin, 2012, p. 72.
  51. ↑ Konow, 2009, p. 243.
  52. ↑ Matsumoto, Jon (16 жовтня 1986). Megadeth: These Heavy Metalers Thrash For Peace. Los Angeles Times. Процитовано 15 листопада 2013.
  53. ↑ Talevski, 2010, p. 570.
  54. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 61.
  55. ↑ Popson, Tom (6 лютого 1987). Megadeth Hed To Go Here. Chicago Tribune. Процитовано 15 листопада 2013.
  56. 1 2 3 Rees та Crampton, 1999, p. 658.
  57. 1 2 Konow, 2009, p. 244.
  58. 1 2 Gomes, Celesete (серпень 1988). So Far, So Good For Megadeth. Classic Rock. Rockmetal.art.pl. Архів оригіналу за 20 липня 2009. Процитовано 8 листопада 2013.
  59. ↑ So Far, So Good... So What! (2004 reissue) (liner notes). Capitol Records. 2004. с. 2.
  60. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 71.
  61. ↑ Christgau, Robert (1987). Consumer Guide Reviews. The Village Voice. Процитовано 6 грудня 2013.
  62. ↑ Rees та Crampton, 1999, p. 546.
  63. ↑ Megadeth. metallipromo.com. Процитовано 27 грудня 2019.
  64. 1 2 3 Bukszpan, 2003, p. 244.
  65. ↑ Unterberger та Hicks, 1999, p. 416.
  66. ↑ Spheeris, Penelope (2005). Greatest Hits: Back to the Start (liner notes). Capitol Records. с. 2.
  67. ↑ Megadeth: Rusted Pieces VHS. Capitol Records/EMI. 1 січня 1991.
  68. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 72.
  69. ↑ Ex-MEGADETH Guitarist JEFF YOUNG Responds To DAVE MUSTAINE's Drug Allegations. Blabbermouth.net (амер.). 20 грудня 2009. Процитовано 27 грудня 2019.
  70. ↑ Niles, Eric (вересень 1990). Rust in Peace. Music Connection. Rockmetal.art.pl. Архів оригіналу за 23 липня 2009. Процитовано 8 грудня 2013.
  71. ↑ Kajzer та Lotring, 2010, p. 192.
  72. ↑ Dome, Malcolm (21 грудня 2009). Megadeth Bitching: Mustaine And Young At War!. Classic Rock. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 8 грудня 2013.
  73. ↑ Buckley, 2003, p. 660.
  74. ↑ Janosik, 2006, p. 97.
  75. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 79.
  76. 1 2 Dave Mustaine: Kerry King Hates My Guts. Blabbermouth.net. Ultimate-Guitar.com. 16 серпня 2013. Процитовано 18 листопада 2013.
  77. ↑ A Look Back at Savatage's Criss Oliva. All That Shreds Magazine. 8 квітня 2017. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 31 грудня 2018.
  78. ↑ Guitarist Jeff Loomis - "If I Would Have Joined MEGADETH I Really Wouldn't Had The Open Writing That I'm Able To Do In NEVERMORE". BraveWords. 3 липня 2010. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 14 лютого 2025.
  79. 1 2 Megadeth "Rust in Peace". Decibel. Процитовано 8 грудня 2013.
  80. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 88.
  81. ↑ Kajzer та Lotring, 2010, p. 320.
  82. ↑ Bienstock, Richard (17 вересня 2010). Megadeth: Rust Never Sleeps. Guitar World. Процитовано 22 листопада 2013.
  83. ↑ Rubiner, 1993, p. 167.
  84. 1 2 3 Megadeth – Chart History (Albums). Billboard. Процитовано 4 грудня 2013.
  85. ↑ The Official Charts Company – Megadeth. Official Charts Company. Процитовано 24 лютого 2013.
  86. ↑ Pillsbury, 2006, p. 82.
  87. ↑ Megadeth: First Look At 'Rust In Peace Live' DVD. Blabbermouth.net. 23 серпня 2010. Процитовано 8 грудня 2013.
  88. ↑ Morris, Chris (14 січня 1995). Ace Of Base, 'Lion King' Lead Record Certs. Billboard. с. 76. Процитовано 8 грудня 2013.
  89. ↑ McIver, 2008, Chapter 13.
  90. ↑ Harrison, 2011, p. 60.
  91. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 101.
  92. ↑ Bill & Ted's Bogus Journey: Official Motion Picture Soundtrack. Allmusic.
  93. ↑ Ringo, Johnny (27 березня 2013). Archive: Interview with Dave Ellefson of Megadeth. Hails & Horns. Word Press. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
  94. ↑ Countdown to Extinction liner notes (Japanese edition). Capitol Records. 1992. с. 3—5, 7—8, 10.
  95. ↑ Herrmann, Brenda (30 липня 1992). Megadeth – Countdown to Extinction (Capitol). Chicago Tribune. Процитовано 8 грудня 2013.
  96. ↑ Prince, Patrick (19 листопада 2012). Megadeth fully embraces "Countdown" anniversary. Goldmine. Процитовано 17 листопада 2013.
  97. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 103.
  98. ↑ MacDonald, Patrick (8 січня 1993). Grammys show influence of Seattle music. The Seattle Times. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 17 грудня 2009.
  99. ↑ Grow, Kory (13 вересня 2012). Megadeth – Countdown To Extinction 20th Anniversary Edition Cover Art Shown In New York's Times Square. Brave Words & Bloody Knuckles. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 17 листопада 2013.
  100. 1 2 3 Ellefson та McIver, 2013, p. 106.
  101. ↑ Chirazi, Steffan (жовтень 1993). Trial by Fire. RIP. Rockmetal.art.pl. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 8 грудня 2013.
  102. ↑ Ramirez, Carlos (13 вересня 2013). 10 Most Underrated Megadeth Songs. Noisecreep. Процитовано 24 листопада 2013.
  103. ↑ Hartmann, Graham (2 квітня 2014). Megadeth's David Ellefson Plays 'Wikipedia: Fact or Fiction?'. Loudwire. Процитовано 25 травня 2014.
  104. ↑ Spin staff (жовтень 1993). Clash of the Quasi-Titans. Spin. 9: 36. Процитовано 18 листопада 2013.
  105. ↑ Harris, William (29 січня 2010). The Grammys Don't Understand Metal. Noisecreep. Процитовано 8 грудня 2013.
  106. ↑ MacDonald, Patrick (5 січня 1996). Presidents of the U.S. are riding high in the musical polls. The Seattle Times. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2009.
  107. ↑ Larkin, 1995, p. 2777.
  108. ↑ Youthanasia liner notes (2004 reissue). Capitol Records. 2004. с. 2, 24—25.
  109. 1 2 Ellefson та McIver, 2013, p. 118.
  110. ↑ Erlewine, Stephen Thomas. Megadeth: Youthanasia. AllMusic. Процитовано 8 грудня 2013.
  111. 1 2 3 Edwards, Clayton (1 жовтня 2025). On This Day in 1994, "Megadeth, Arizona" Becomes the First-Ever Official Artist Website. American Songwriter (амер.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2025. Процитовано 12 жовтня 2025.
  112. 1 2 3 4 5 Knopper, Steve (31 жовтня 2024). How Megadeth Pioneered the First Artist Website 30 Years Ago This Month. Billboard (амер.). Архів оригіналу за 7 листопада 2024. Процитовано 12 жовтня 2025.
  113. ↑ Billboard 200. Billboard. Nielsen Business Media. 19 листопада 1994. с. 88. Процитовано 9 грудня 2013. youthanasia.
  114. ↑ Canadian album certifications – Megadeth – Youthanasia. Music Canada. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 9 грудня 2013.
  115. ↑ Merkle, P.J. (травень 1995). Megadeth: Bewitched, Bothered and Bewildered. Hit Parader. Rockmetal.art.pl. Архів оригіналу за 24 липня 2009. Процитовано 16 вересня 2013.
  116. ↑ Late Show With David Letterman: Episode Guide. MSN Entertainment. 18 листопада 1994. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  117. ↑ Menza, Nick. When Megadeth Needed a Drummer. Nick Menza's Official Website. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 18 липня 2014.
  118. ↑ The Killing Road – A History Of Megadeth's Opening Acts. Roadrunner Records. 2 лютого 2012. Процитовано 9 грудня 2013.
  119. 1 2 3 History. Megadeth.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 9 грудня 2013.
  120. ↑ Henderson, Alex. Tales from the Crypt: Demon Knight (Original Soundtrack). AllMusic. Процитовано 9 грудня 2013.
  121. ↑ Golemis, Dean (9 листопада 1995). Megadeth: Hidden Treasures (Capitol). Chicago Tribune. Процитовано 11 грудня 2013.
  122. 1 2 Watch: MEGADETH Joined By FEAR's LEE VING For Performance Of 'Nothing Is Something' From MD.45. Blabbermouth. 25 червня 2023. Процитовано 3 серпня 2023.
  123. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 129.
  124. ↑ Cryptic Writings liner notes (2004 reissue). Capitol Records. 2004. с. 2—3.
  125. ↑ Mustaine, 2011, p. 275.
  126. ↑ Risk liner notes (2004 reissue). Capitol Records. 2004. с. 2—5, 9, 11, 13, 15.
  127. ↑ Plenda, Melanie (3 липня 2013). Frontman Dave Mustaine talks about reviving thrash-metal sound, getting back into the studio, hitting the road. NewHampshire.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013.
  128. ↑ Rosen, 2011, p. 92.
  129. ↑ Newman, Melinda (22 січня 2000). The Beat. Billboard. с. 18. Процитовано 12 грудня 2012.
  130. ↑ Metal Sludge staff (4 вересня 2001). 23 Questions With Dave Mustaine. Metal Sludge. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  131. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 136.
  132. 1 2 Baird, Kirk (14 вересня 2001). Acerbic Mustaine explains Megadeth's metal issues. Las Vegas Sun. Процитовано 7 грудня 2013.
  133. ↑ Huey, Steve. Capitol Punishment: The Megadeth Years. AllMusic. Процитовано 5 грудня 2013.
  134. ↑ Huey, Steve. Megadeth: The World Needs A Hero. AllMusic. Процитовано 7 грудня 2013.
  135. ↑ Megadeth Completes 'Hero'. Billboard. 22 січня 2001. Процитовано 7 грудня 2013.
  136. 1 2 Chandrasekhar, Chaitra (15 травня 2001). Back to their Metallic Roots. The Tech. Т. 121, № 26. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 7 грудня 2013.
  137. 1 2 Metal Returns: Megadeth, Halford, Slayer. Billboard. 20 лютого 2001. Процитовано 7 грудня 2013.
  138. 1 2 Fans To Choose Set Lists For U.S. Megadeth Trek. Billboard. 6 серпня 2001. Процитовано 7 грудня 2013.
  139. ↑ Brackett, Nathan; Hoard, Christian David, ред. (2004). The New Rolling Stone Album Guide. Simon & Schuster. с. 534. ISBN 0-7432-0169-8.
  140. 1 2 Megadeth – Chart History (Songs). Billboard. Процитовано 4 грудня 2013.
  141. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 139.
  142. ↑ Ellefson та McIver, 2013, p. 218.
  143. ↑ Wiederhorn, Jon (2 березня 2004). Megadeth Pack It In After Nearly 20 Years. MTV. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
  144. ↑ Injury Forces Mustaine To Disband Megadeth. Billboard. 3 квітня 2002. Процитовано 25 листопада 2013.
  145. ↑ Megadeth to split up. BBC News. 4 квітня 2002. Процитовано 21 січня 2014.
  146. ↑ Epstein, Dan (серпень 2003). Die Another Day. Guitar World. Rockmetal.art.pl. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 25 листопада 2013.
  147. ↑ Torreano, Bradley. Megadeth: Still, Alive...and Well?. AllMusic. Процитовано 5 грудня 2013.
  148. ↑ Dave Mustaine Talks About His Arm Injury. Blabbermouth.net. 16 січня 2004. Процитовано 19 грудня 2024.
  149. ↑ MEGADETH RECORDING IN NASHVILLE STUDIO?!. Brave Words. 23 жовтня 2003. Процитовано 19 грудня 2024.
  150. ↑ MEGADETH - NEW CD TRACKLISTING REVEALED. Brave Words. 9 квітня 2004. Процитовано 19 грудня 2024.
  151. ↑ Dave Mustaine: 'I Am And Always Will Be Megadeth'. Blabbermouth.net. 12 липня 2003. Процитовано 25 листопада 2013.
  152. ↑ Ayers, Chris (28 лютого 2005). Megadeth: Remixed and Remastered Series. Exclaim!. Процитовано 19 грудня 2024.
  153. ↑ Wiederhorn, Jon (10 вересня 2004). Dave Mustaine, Megadeth Return To Life With New System. MTV. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
  154. ↑ Nalbandian, Bob (28 серпня 2004). Dave Mustaine Interview. Hard Radio. Процитовано 19 листопада 2006.
  155. ↑ Megadeth's Mustaine Says Nick Menza Wasn't Prepared To Tour With The Band. Blabbermouth.net. 16 листопада 2004. Процитовано 3 грудня 2013.
  156. ↑ Gitter, Mike (24 жовтня 2012). Where Are They Now? Chris Poland of Megadeth. Noisecreep. Процитовано 18 грудня 2024.
  157. ↑ Dizon, Joey (7 липня 2012). A Life of 'Deth. The Philippine Star. Процитовано 17 липня 2014.
  158. ↑ Sciarretto, Amy (13 вересня 2004). Genre Focus – Megadeth; The System Has Failed. CMJ New Music Report: 22. Процитовано 22 листопада 2013.
  159. ↑ Dave Mustaine Discusses Going Solo, Dimebag, Kerry King And Metallica. Blabbermouth.net. 11 лютого 2005. Процитовано 4 грудня 2013.
  160. ↑ Megadeth Tour Manager Talks About Drummer Nick Menza's Departure. Brave Words & Bloody Knuckles. 5 листопада 2004. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.
  161. ↑ Updated: Exodus Added To More Dates On Megadeth's U.S. Tour. Blabbermouth.net. 16 жовтня 2004. Процитовано 4 грудня 2013.
  162. ↑ Diamond Head To Support Megadeth In Europe. Blabbermouth.net. 30 грудня 2004. Процитовано 4 грудня 2013.
  163. ↑ Begrand, Adrien (28 липня 2005). Megadeth: Greatest Hits: Back to the Start. Popmatters. Процитовано 3 грудня 2013.
  164. ↑ Megadeth Will Continue. Ultimate-Guitar.com. 10 жовтня 2005. Процитовано 4 грудня 2013.
  165. ↑ Prato, Greg (27 березня 2007). Megadeth: That One Night: Live in Buenos Aires. AllMusic. Процитовано 4 грудня 2013.
  166. ↑ Ex-Megadeth Bassist MacDonough: 'There Is No Animosity Here'. Blabbermouth.net. 20 лютого 2006. Процитовано 4 грудня 2013.
  167. ↑ Megadeth bassist James Lomenzo joins Yamaha Guitars. Yamaha Corporation. 25 січня 2008. Процитовано 4 грудня 2013.
  168. ↑ Megadeth Play First Show With Bassist James LoMenzo. Blabbermouth.net. 18 березня 2006. Процитовано 4 грудня 2013.
  169. ↑ Gigantour 2006 Announced: Megadeth, Lamb of God, Opeth, Arch Enemy, Overkill Confirmed. Blabbermouth.net. 23 липня 2006. Процитовано 4 грудня 2013.
  170. ↑ Gigantour 2006 – Australian Mini-Tour. Brave Words & Bloody Knuckles. 10 листопада 2006. Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 4 грудня 2013.
  171. ↑ Megadeth: New Album Pushed Back To 2007. Blabbermouth.net. 23 серпня 2006. Процитовано 25 листопада 2013.
  172. ↑ Megadeth: 'United Abominations' To Be Released In May. Blabbermouth.net. 21 січня 2007. Процитовано 28 листопада 2013.
  173. ↑ Megadeth's New Version Of 'A Tout Le Monde' To Feature Lacuna Coil's Scabbia. Blabbermouth.net. 3 березня 2007. Процитовано 26 листопада 2013.
  174. ↑ Hasty, Katie (23 травня 2007). Linkin Park Scores Year's Best Debut With 'Midnight'. Billboard. Процитовано 26 листопада 2013.
  175. ↑ Freeman, John (3 травня 2007). Heaven and Hell (Black Sabbath), Megadeth, Machine Head. Dallas Observer. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 26 листопада 2013.
  176. ↑ Kilgore, Kym (10 липня 2007). Megadeth's 'Tour of Duty'. Sound Spike. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 27 листопада 2013.
  177. ↑ Megadeth, Static-X, DevilDriver, Lacuna Coil Team Up For Australia's Gigantour. Blabbermouth.net. 8 серпня 2007. Процитовано 28 листопада 2013.
  178. ↑ Dodgin, Rich (31 жовтня 2013). Interview with Glen Drover. All About the Rock. Процитовано 26 листопада 2013.
  179. ↑ Laing, Robert (8 січня 2008). Rumour: Megadeth to recruit new guitarist. MusicRadar. Процитовано 29 листопада 2013.
  180. ↑ Aledort, Andy (13 червня 2013). Interview: Megadeth's Chris Broderick Talks Technique. Guitar World. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 29 листопада 2013.
  181. ↑ Bezer, Terry (9 березня 2009). Megadeth's Dave Mustaine: Broderick Is 'Best Guitarist Megadeth Has Ever Had'. Metal Hammer. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 29 листопада 2013.
  182. ↑ Nevermore drummer: Megadeth is getting "One Hell Of A Good Player, Great Guy And True Friend". Blabbermouth.net. 16 січня 2008. Процитовано 29 листопада 2013.
  183. ↑ Dave Mustaine Announces Gigantour 2008 & New Guitarist. Guitar World. 14 січня 2008. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014.
  184. ↑ Ratliff, Ben (24 квітня 2008). Thrash Times Five When Bands Convene. The New York Times. Процитовано 28 листопада 2013.
  185. ↑ 'Priest Feast' Featuring Judas Priest, Megadeth, Testament: Dutch Date Added. Blabbermouth.net. 29 жовтня 2008. Процитовано 19 листопада 2013.
  186. ↑ Mustaine, 2011, p. 370.
  187. ↑ Dave Mustaine to Metallica: I Am So Very Proud of All You Have Accomplished. Blabbermouth.net. 27 лютого 2009. Процитовано 19 листопада 2013.
  188. ↑ Megadeth And Slayer To Co-Headline 'Canadian Carnage' Trek. Blabbermouth.net. 27 квітня 2009. Процитовано 19 листопада 2013.
  189. ↑ Bezer, Terry (19 червня 2009). Megadeth Reveal More About New Album. Metal Hammer. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
  190. ↑ Bezer, Terry (27 липня 2009). Megadeth 'Endgame' Track-By-Track Preview. Metal Hammer. Архів оригіналу за 15 серпня 2009. Процитовано 19 листопада 2013.
  191. ↑ Buchanan, David (15 вересня 2009). Megadeth brings Endgame to life, tours North America. Consequence of Sound. Процитовано 19 листопада 2013.
  192. ↑ Slayer, Megadeth, Testament: Complete 'American Carnage' Details Revealed. Blabbermouth.net. 16 листопада 2009. Процитовано 19 листопада 2013.
  193. ↑ Megadeth's "Head Crusher" Nominated For a Grammy. Roadrunner Records. 12 липня 2011. Процитовано 19 листопада 2013.
  194. ↑ Megadeth Announce 'Rust In Peace' 20th Anniversary Tour Dates. Guitar World. 25 січня 2010. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
  195. ↑ Dome, Malcolm (9 лютого 2010). David Ellefson Exclusive: Why I'm Back In Megadeth. Classic Rock. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
  196. ↑ Thrash metal's 'Big Four' for Sonisphere 2010!. MusicRadar. 15 грудня 2009. Процитовано 20 листопада 2013.
  197. ↑ Paine, Andre (10 червня 2010). Metallica Heading To Cinemas. Billboard. Процитовано 20 листопада 2013.
  198. ↑ Downey, Ryan J. (25 квітня 2011). Metallica, Megadeth, Slayer And Anthrax Make Big 4 History. MTV. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 20 листопада 2013.
  199. ↑ Ratliff, Ben (15 вересня 2011). Metallica Earns Its Top Billing of the Big Four. The New York Times. Процитовано 20 листопада 2013.
  200. ↑ Slayer to Perform Complete 'Seasons in the Abyss' Album on Upcoming Tour. Guitar World. 26 квітня 2010. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 20 листопада 2013.
  201. ↑ Bezer, Terry (20 серпня 2010). Vic Rattlehead Makes Megadeth Live Debut. Metal Hammer. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 6 березня 2013.
  202. ↑ Freedman, Pete (30 вересня 2010). Backstage with Anthrax, Megadeth & Slayer!. Spin. Процитовано 20 листопада 2013.
  203. ↑ Vick, Megan (25 жовтня 2010). Slayer's Kerry King Performs with Megadeth. Billboard. Процитовано 20 листопада 2013.
  204. ↑ Slayer, Megadeth To Join Forces For 'European Carnage' Tour. Blabbermouth.net. 18 грудня 2010. Процитовано 20 листопада 2013.
  205. ↑ Debenedictis, Matt (31 січня 2011). Disturbed, Godsmack, Megadeth Headlining Rockstar Mayhem Festival 2011. Noisecreep. Процитовано 20 листопада 2013.
  206. ↑ Megadeth to Release 'Rust In Peace Live' Blu-Ray, DVD and CD. Guitar World. 23 червня 2010. Архів оригіналу за 10 червня 2011. Процитовано 20 листопада 2013.
  207. ↑ East, Thomas (1 вересня 2010). Guitar Hero: Warriors Of Rock Megadeth trailer. Official Nintendo Magazine. Процитовано 20 листопада 2013.
  208. ↑ Harris, Chris (4 червня 2010). Mustaine Pens Fresh Megadeth Track For 'Guitar Hero'. Rolling Stone. Процитовано 20 листопада 2013.
  209. ↑ Sciarretto, Amy (1 грудня 2010). Grammy Nominees 2011 Announced for Hard Rock and Metal. Noisecreep. Процитовано 20 листопада 2013.
  210. ↑ Graff, Gary (31 жовтня 2011). Megadeth's Dave Mustaine: 6 Questions About 'Thirteen'. Billboard. Процитовано 20 листопада 2013.
  211. ↑ Prato, Greg (12 липня 2011). Dave Mustaine Reveals New Megadeth Album Details. Rolling Stone. Процитовано 20 листопада 2013.
  212. ↑ Bittke, Brett (2 грудня 2011). Megadeth Receives their 10th Grammy Nomination. Screamer magazine. Процитовано 20 листопада 2013.
  213. ↑ Young, Alex (1 листопада 2011). Megadeth, Motorhead, team up for Gigantour 2012. Consequence of Sound. Процитовано 20 листопада 2013.
  214. ↑ MacIntyre, Dave (16 лютого 2012). Gigantour 2012 featuring Lacuna Coil, Volbeat, Motorhead and Megadeth. PopMatters. Процитовано 20 листопада 2013.
  215. ↑ Riddle, Tree (21 лютого 2012). Rob Zombie and Megadeth To Embark on Co-Headlining 2012 U.S. Tour. Loudwire. Процитовано 20 листопада 2013.
  216. ↑ Childers, Chad (10 вересня 2012). Megadeth to Celebrate 20th Anniversary of 'Countdown to Extinction' With Reissue and Fall 2012 Tour. Loudwire. Процитовано 17 листопада 2013.
  217. ↑ Ouellette, Mary (21 вересня 2013). Megadeth Reveal 'Countdown To Extinction: Live' Trailer. Loudwire. Процитовано 17 листопада 2013.
  218. ↑ Halestorm: "Winning A Grammy Is A Huge Milestone For Us". Metal Hammer. 12 лютого 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 17 листопада 2013.
  219. ↑ Megadeth Taps Producer Johnny K For New Album. Blabbermouth.net. 22 серпня 2012. Процитовано 23 серпня 2012.
  220. ↑ Megadeth Working On 'Dark', 'Heavy' And 'Fast' New Album. Blabbermouth.net. 28 січня 2013. Процитовано 29 січня 2013.
  221. ↑ Hartmann, Graham (12 лютого 2013). Megadeth Announce June Release for Upcoming Album 'Super Collider'. Loudwire. Процитовано 12 лютого 2013.
  222. ↑ Caulfield, Keith (12 червня 2013). Queens Of The Stone Age Get First No. 1 Album On Billboard 200. Billboard. Процитовано 28 вересня 2013.
  223. ↑ Super Collider – Megadeth. Metacritic. CBS Interactive. Процитовано 17 червня 2013.
  224. ↑ Wise, Lauren (25 листопада 2013). Megadeth's Dave Mustaine: There's Been a Renaissance With Us. Phoenix New Times. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 16 грудня 2013.
  225. ↑ Megadeth Planning New Album: 'Time Is Short'. Ultimate-Guitar.com. 24 липня 2013. Процитовано 17 листопада 2013.
  226. ↑ Hartmann, Graham (3 травня 2013). Black Label Society Join Lineup for Megadeth's Gigantour 2013 + Dates Announced. Loudwire. Процитовано 12 червня 2014.
  227. ↑ Bowar, Chad (12 серпня 2013). Megadeth and Jason Newsted Play Metallica's 'Phantom Lord' During Toronto Gigantour Finale. Loudwire. Процитовано 12 червня 2014.
  228. ↑ Vincent, Peter (10 лютого 2014). Soundwave 2014: Megadeth cancels Australian tour. The Sydney Morning Herald. Процитовано 15 лютого 2014.
  229. ↑ Megadeth: 'Icon'-Series Compilation Due This Month. Blabbermouth.net. 15 лютого 2014. Процитовано 7 липня 2014.
  230. ↑ Hartmann, Graham (21 травня 2014). Megadeth Cancel Tour Dates Following Death of Bassist David Ellefson's Brother. Loudwire. Процитовано 21 жовтня 2023.
  231. ↑ Joyce, Colin (5 серпня 2014). Cee Lo Green and Megadeth Cancel Israel Shows. Spin. Процитовано 7 серпня 2014.
  232. ↑ Leight, Elias (10 вересня 2014). Megadeth Pulls Out of Motorhead's Motorboat Cruise. Billboard. Процитовано 17 вересня 2014.
  233. ↑ Body of Missing Woman Found in Julian. CBS8.com. 27 листопада 2014. Процитовано 28 листопада 2014.
  234. ↑ Why Does DAVE MUSTAINE Get Such A Bad Rap? Ex-MEGADETH Drummer SHAWN DROVER Weighs In. Blabbermouth. 18 липня 2023. Процитовано 3 серпня 2023.
  235. ↑ Kielty, Martin (26 листопада 2014). Broderick & Drover Quit Megadeth. Classic Rock. Процитовано 27 листопада 2014.
  236. ↑ Kaufman, Spencer (2 грудня 2014). Megadeth's David Ellefson: We Are Not Disbanding. Loudwire. Процитовано 3 грудня 2014.
  237. ↑ Epstein, Dan (20 липня 2015). Interview: Megadeth's Dave Mustaine Gives Update from the Studio. Revolver. Процитовано 22 липня 2015.
  238. ↑ Meet Megadeth's New Guitarist: Kiko Loureiro of Angra. Guitar World. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 6 квітня 2015.
  239. ↑ Bienstock, Richard (1 жовтня 2015). Megadeth Premiere New Song, "Fatal Illusion". Revolver. Процитовано 2 жовтня 2015.
  240. ↑ Megadeth, Suicidal Tendencies, Children Bodom: North American Tour Dates Announced. Blabbermouth.net. 7 грудня 2015. Процитовано 7 грудня 2015.
  241. ↑ Childers, Chad (14 липня 2016). Megadeth Officially Confirm Dirk Verbeuren as New Drummer. Loudwire. Процитовано 15 липня 2016.
  242. ↑ Megadeth Announces U.S. Tour With Amon Amarth, Suicidal Tendencies, Metal Church, Havok. Blabbermouth.net. 18 липня 2016. Процитовано 18 липня 2016.
  243. ↑ Butcher Babies Added To Megadeth's Tour With Amon Amarth, Suicidal Tendencies, Metal Church. Blabbermouth.net. 10 вересня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  244. ↑ Kennedy, Maev (22 травня 2016). Former Megadeth drummer Nick Menza dies after collapsing on stage. The Guardian. Процитовано 15 липня 2016.
  245. ↑ Megadeth's Dave Mustaine calls for 2017 Big Four tour. Metal Hammer (брит.). 6 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  246. ↑ Chris Adler. The Grammys. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 20 лютого 2017.
  247. ↑ Teitelman, Bram (19 лютого 2017). Megadeth's Dave Mustaine Reflects on First Grammy Win, House Band Playing Metallica. Billboard. Процитовано 20 лютого 2017.
  248. ↑ Megadeth New Album In 2018. Loudwire. 28 червня 2017.
  249. ↑ Megadeth To 'Probably' Begin Recording New Album Next Summer. Blabbermouth.net. Процитовано 28 грудня 2017.
  250. ↑ SCORPIONS Announce 'Crazy World' North American Tour With MEGADETH. Blabbermouth. 22 березня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  251. ↑ Childers, Chad (8 квітня 2018). Megadeth to Offer 'Final Kill' Reissue of 'Killing Is My Business … And Business Is Good' Disc. Loudwire. Процитовано 8 квітня 2018.
  252. ↑ MEGADETH Enters Studio For New Album Pre-Production. Blabbermouth.net. Процитовано 10 травня 2019.
  253. ↑ Megadeth's Dave Mustaine Diagnosed With Throat Cancer. Kerrang!. 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
  254. ↑ OZZY OSBOURNE Announces 2019 North American Tour With MEGADETH. Blabbermouth.net. Процитовано 5 листопада 2018.
  255. ↑ OZZY OSBOURNE To Be Joined By MARILYN MANSON For Rescheduled 2020 North American Dates. Blabbermouth.net. 14 листопада 2018. Процитовано 20 листопада 2019.
  256. ↑ HOUSE OF HAIR (28 червня 2019). Megadeth's Dave Mustaine Vows To Beat Cancer. houseofhaironline.com. Процитовано 28 червня 2019.
  257. ↑ Dave Mustaine Teases Heavy + Fast New Megadeth Song – Listen. Loudwire. Процитовано 8 листопада 2018.
  258. ↑ Megadeth share rehearsal footage from new album sessions. Metal Hammer. Процитовано 8 листопада 2018.
  259. ↑ Reddick to Celebrate Metal Band Megadeth with Gimme Radio Chevy in Loudon. rcrracing.com. 17 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  260. ↑ FIVE FINGER DEATH PUNCH To Tour Europe With MEGADETH And BAD WOLVES. Blabbermouth.net. Процитовано 21 серпня 2019.
  261. ↑ MEGADETH Announces First-Ever 'Megacruise'. Blabbermouth.net. Процитовано 25 вересня 2018.
  262. ↑ ANTHRAX, TESTAMENT, CORROSION OF CONFORMITY, Others Confirmed For MEGADETH's First-Ever 'Megacruise'. Blabbermouth.net. Процитовано 9 жовтня 2018.
  263. ↑ MEGADETH: No Official Decision Has Yet Been Made Regarding DAVE MUSTAINE's Involvement In 'Megacruise'. Blabbermouth.net. Процитовано 21 вересня 2019.
  264. ↑ Mims, Taylor. Megadeth and Lamb Of God Announce North American 2020 Co-Headline Tour. Billboard. Процитовано 10 лютого 2020.
  265. ↑ MEGADETH, LAMB OF GOD, TRIVIUM And IN FLAMES Announce 2021 Dates For 'The Metal Tour Of The Year'. Blabbermouth.net. Процитовано 1 липня 2020.
  266. ↑ HATEBREED Replaces IN FLAMES On 'The Metal Tour Of The Year'. Blabbermouth.net. 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  267. ↑ DAVID ELLEFSON Will Travel To Nashville This Week To Begin Recording New MEGADETH Album. Blabbermouth.net. Процитовано 19 травня 2020.
  268. ↑ Dave Mustane Reveals Title For New Megadeth Album. Metal Addicts. 10 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  269. ↑ Megadeth Comments On Leak Of 'Embarrassing' David Ellefson Videos: 'We Are Watching Developments Closely'. Blabbermouth. 10 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  270. ↑ MEGADETH Officially Parts Ways With David Ellefson Following Sex Video Scandal. Blabbermouth. 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
  271. ↑ Dave Mustaine Says There Is No Chance Of David Ellefson Ever Rejoining Megadeth Again. Blabbermouth.net. 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  272. ↑ DAVE MUSTAINE Confirms DAVID ELLEFSON Will Not Appear On Upcoming MEGADETH Album. Blabbermouth.net. 17 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  273. ↑ jomatami. Dave Mustaine Confirms David Ellefson's Bass Parts on New Megadeth Album Were Already Re-Recorded By Another Bassist. Ultimate Guitar. Процитовано 8 липня 2021.
  274. ↑ Maxwell, Jackson (11 серпня 2021). Megadeth announce James LoMenzo as new live bassist. Guitar World. Процитовано 11 серпня 2021.
  275. ↑ Megadeth's New Album, 'The Sick, The Dying... And The Dead', Postponed To September. Metal Addicts. 12 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
  276. ↑ MEGADETH Announces JAMES LOMENZO As 'Permanent' Replacement For David Ellefson. Blabbermouth.net. 31 травня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
  277. ↑ Trapp, Todd FooksTodd FooksContributing Authors: Philip (23 червня 2022). Fans React to Megadeth's New Song 'We'll Be Back'. Loudwire (англ.). Процитовано 23 червня 2022.
  278. ↑ Megadeth join forces with Ice-T for pummeling new single, Night Stalkers. Guitar World. 22 липня 2022. Процитовано 3 вересня 2022.
  279. ↑ Kennelty, Greg (21 лютого 2023). MEGADETH Streams Cover Of JUDAS PRIEST's "Delivering The Goods". Metal Injection. Процитовано 15 травня 2025.
  280. ↑ Watch: Marty Friedman reunites with Megadeth onstage for the first time in 23 years. Guitar.com. 28 лютого 2023. Процитовано 19 травня 2023.
  281. ↑ Former MEGADETH Drummer LEE RAUCH Dies. Blabbermouth.net. 25 червня 2023.
  282. ↑ Schaffner, Lauryn (4 серпня 2023). Marty Friedman Makes Surprise Appearance With Megadeth for 4 Songs During Wacken Open Air Festival. Loudwire. Процитовано 26 серпня 2025.
  283. ↑ Madarang, Charisma (6 вересня 2023). Megadeth's Kiko Loureiro Pulls Out of Tour, Temporary Replacement Announced. Rolling Stone. Процитовано 25 листопада 2023.
  284. ↑ Dave Mustaine: We Will Move Forward with Teemu Mäntysaari as Guitar Player for Megadeth. Blabbermouth.net. 20 листопада 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  285. ↑ Kiko Loureiro Opens Up About His Decision to Leave Megadeth. Blabbermouth.net. 29 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  286. ↑ Daly, Andrew (10 січня 2024). "I had two viable options: to be in Megadeth or not. I chose my personal life. No regrets": Kiko Loureiro opens up on what he meant by "freedom," how he trained up his replacement, and why he suggested Marty Friedman should return. Guitar World. Процитовано 20 травня 2024.
  287. ↑ Hatfield, Amanda. Megadeth announce US tour w/ Mudvayne & All That Remains. BrooklynVegan. Процитовано 9 грудня 2025.
  288. ↑ Hadusek, Jon (14 серпня 2025). Megadeth to Release Final Album and Embark on Farewell World Tour in 2026. Consequence. Процитовано 14 серпня 2025.
  289. ↑ David Ellefson Admits He 'Would Like' to Be Part of Megadeth's Farewell Tour: 'I'm a Founding Member of It'. Blabbermouth.net. 22 серпня 2025. Процитовано 27 серпня 2025.
  290. ↑ Megadeth to Release New Single 'Tipping Point' Next Week; Teaser Available. Blabbermouth.net. 25 вересня 2025. Процитовано 2 жовтня 2025.
  291. ↑ DeVille, Chris (3 жовтня 2025). Megadeth Detail Final Album, Share "Tipping Point". Stereogum. Процитовано 5 жовтня 2025.
  292. ↑ Watch: Megadeth Performs New Single 'Tipping Point' Live for First Time. Blabbermouth.net. 14 жовтня 2025. Процитовано 25 грудня 2025.
  293. ↑ McIntyre, Hugh. Megadeth’s Final Album Rocks Its Way To No. 1. Forbes (англ.). Процитовано 24 січня 2026.
  294. ↑ Megadeth Announces 2026 Canadian Tour with Anthrax and Exodus. Blabbermouth.net. 25 листопада 2025. Процитовано 25 листопада 2025.
  295. ↑ Iron Maiden Announces 2026 North American Tour with Megadeth and Anthrax. Blabbermouth.net. 23 жовтня 2025. Процитовано 24 жовтня 2025.
  296. ↑ Megadeth: "The body will disappear, but the legend will remain. And the music will go on forever". Kerrang!. 12 листопада 2025. Процитовано 12 листопада 2025.
  297. ↑ Megadeth's Dave Mustaine Opens Up About His Battle with Hand Condition Known as Dupuytren's Contracture. Blabbermouth.net. 24 грудня 2025.
  298. ↑ Adams, Gregory. MEGADETH announce 'Behind the Mask' movie event. Revolver] (амер.). Процитовано 26 січня 2026.
  299. ↑ EUROPEAN CARNAGE' TOUR KICKS OFF IN KIEV, UKRAINE. Megadeth (англ.). 14 березня 2017. Процитовано 6 лютого 2025.
  300. ↑ Megadeth Setlist at MVC Hall, Kyiv. setlist.fm (англ.). Процитовано 6 лютого 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Megadeth&oldid=48491564