Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 567 413 сторінок, 138 293 книжок, творів, документів та інших текстів, 1978 авторів та авторок.

Календар

12 серпня

1774 — народився Роберт Сауті, англійський письменник
1827 — помер Вільям Блейк, англійський поет
1831 — народилася Олена Блаватська, філософиня, мандрівниця, теософиня, релігієзнавиця та окультна письменниця
1854 — народився Андрій Бобенко, український поет
1877 — народився Олександр Грушевський, український історик, літературознавець, етнограф, археограф, журналіст
1904 — народився Петро Козланюк, український радянський письменник, публіцист, літературний критик
1925 — помер Володимир Самійленко, український письменник
1942 — помер Микола Бурачек, український живописець, педагог, письменник
1955 — помер Томас Манн, німецький письменник

Вибрана проза

Гутак. (Нью-Йорк, 1960) Іван Франко
… Після тої перерви голосовання йшло дальше своїм ладом. Перші голоси розстрілилися, кілька упало на Чаплю, кілька навіть на старого Лялюка. Коли прийшло на Яця Хохлачика, той голосно і твердо перший дав свій голос на Гутака. Всі люди, кілько їх тут було, озирнулися на нього, як на чудовище. «Що ся стало Хохлачикови? Яку причину мав до такого голосовання?» — так запитував один другого шепотом. А Хохлачик стояв під стіною з затисненими зубами, лютий-прелютий. У нім кипіло, коли слухав, як за його почином голоси раз у раз сипалися на Гутака. «От тепер лихо буде!» — то одно прошептав неборак. Знав він добре, що й з Гутаком годі йому прийти до ласки, і всі громадяни дивляться на нього як на якогось дволичника, що сам плює й лиже. Коли прийшла черга голосовання на Гутака, він потряс своєю кучерявою головою, озирнувся по школі, а його око з їдкою насмішкою спочило на збідженім, худім лиці Хохлачика. Твердо і голосно сказав він: «Яць Хохлачик», — і знов уся громада в дивнім диві ззирнулася — на нього. Але бідний Хохлачик почув добре, що тим голосом Гутак заприсяг йому довічну вражду. Його обдало якимось недобрим духом. Почув, бачиться, що не надіятися йому доброго пробутку під новим війтом.

читати далі…

Вибрана поезія

Роберт Сауті

Доля. (Львів, 1897)

— Чого голота скіглить так? —
Спитав мене дукач.
— Глянь за ворота, що там, як, —
То сам — кажу — побач.

Білїв ся снїг. Мороз тріщав,
Хапав ся нам до вух.

Трусились ми: не захищав
Від холоду й кожух.

Дїдусь сивенький зустрівсь,
Весь гнеть ся в три біди.
— По що в таку добу поплївсь,
Питаю я: куди?

— По що? — Відрік дїдусь на те:
Бо в хатї не теплїйш;
От і бреду, чи не дасте
На вязку дров хоч гріш. —

читати далі…