close
Перейти до вмісту

Bolt Thrower

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Bolt Thrower
Bolt Thrower, 2013 рік
Bolt Thrower, 2013 рік
Основна інформація
ЖанрДез-метал
Роки1986 — 2016
КраїнаВелика Британія Велика Британія
МістоБірмінгем
Моваанглійська
ЛейблEarache
Metal Blade
СкладКарл Вайлетс
Гевін Вард
Баррі Томпсон
Джо Бенч
boltthrower.com Редагувати інформацію у Вікіданих
BERJAYA Bolt Thrower у Вікісховищі

Bolt Thrower — дез-метал колектив з Бірмінгему.

Історія

[ред. | ред. код]

Ранні роки (1986–1988)

[ред. | ред. код]

Гурт Bolt Thrower було створено у вересні 1986 року, значною мірою під впливом таких гуртів, як Slayer, Crass та Discharge(інші мови)[1]. Гурт заснували басист Гевін Ворд та гітарист Баррі Томсон(інші мови) у туалеті пабу в Ковентрі під час хардкор-панк концерту. Невдовзі після цього до них приєдналися барабанщик Ендрю Вейл та вокаліст Алан Вест. У квітні 1987 року цим складом було записано демо «In Battle There Is No Law».

Їхнім другим записом стало демо «Concession of Pain», створене у вересні 1987 року. Ворд перейшов на гітару, а на місце басиста запросили Алекса Твіді. Проте Твіді не з'явився на запис, тому Ворд зіграв і на гітарі, і на басу. Через два тижні після запису Твіді замінила дівчина Ворда, Джо Бенч(інші мови).

Цим складом 3 січня 1988 року вони записали сесію з Джоном Пілом(інші мови), альтернативним діджеєм BBC Radio 1[2]. Отримавши їхнє друге демо, Піл захопився гуртом. Вони записали для цієї сесії чотири треки, завдяки чому було підписано контракт з лейблом Vinyl Solution(інші мови) на випуск одного повноформатного альбому. Перед початком запису вони замінили вокаліста на Карла Віллеттса(інші мови), що тоді був їхнім водієм. Дебютний лонгплей гурту In Battle There Is No Law! триває лише пів години та відображає вплив раннього краст-панку та грайндкору.

Зростання популярності та відхід Карла Віллеттса та Енді Вейла (1989–1994)

[ред. | ред. код]

Гурт був незадоволений угодою з Vinyl Solution, оскільки на той час це був суто хардкорний лейбл. Лейбл майже не займався просуванням Bolt Thrower, а їхнє поєднання дез-металу та хардкор-панку на той час було нетиповим. Після одного альбому Bolt Thrower покинули Vinyl Solution і згодом підписали контракт з Earache Records[3], які вже співпрацювали з багатьма іншими дез-метал гуртами, зокрема Carcass та Napalm Death. Обкладинку для другого альбому створив Джон Сіббік[en] за контрактом з Games Workshop[3] для книги правил Warhammer 40,000, виданої у 1987 році. Після того, як Games Workshop почули запис пісень для другої сесії Bolt Thrower у Джона Піла, яка була записана 6 листопада 1988 року[2] вони запропонували надати ілюстрації для альбому Bolt Thrower, і гурт радо прийняв цю пропозицію. Альбом вийшов у 1989 році під назвою Realm of Chaos: Slaves to Darkness[3] на честь книги 1988 року(інші мови) з тією ж назвою[en] виданої Games Workshop. Більшість текстів пісень також були навіяні цією грою, і не лише через угоду з Games Workshop — Віллеттс, Вейл та Ворд були великими шанувальниками Warhammer 40,000. Гурт навіть написав кілька пісень про ці ігри, зокрема «Plague Bearer» та «World Eater». Після запису «Realm of Chaos» вони вирушили у тур «Grindcrusher Tour» разом із колегами по лейблу: Napalm Death, Carcass та Morbid Angel[3][4] Мініальбом Cenotaph, випущений гуртом у 1991 році, включає пісню «Realm of Chaos», записану під час цього туру.

У 1990 році Bolt Thrower гастролювали Європою разом із Autopsy(інші мови) та Pestilence(інші мови) у межах туру «Blood Brothers»[5].

22 липня 1990 року гурт записав свою третю і останню сесію для Джона Піла[2], виконавши три пісні з майбутнього альбому в сирих версіях, як і «Lost Souls Domain» з «Realm of Chaos». Наступним кроком в історії Bolt Thrower став альбом під назвою War Master.[3]. Він був записаний, як і попередній альбом, у студії Slaughterhouse Studios, яка згоріла через два тижні після завершення записів. Games Workshop знову запропонували зробити обкладинку; проте Bolt Thrower відмовилися, вирішивши, що це надто дорого. Оформлення згодився виконати колишній головний дизайнер Games Workshop, через що воно виявилося досить схожим на «Realm of Chaos». Під час туру США на підтримку альбому «War Master» гурт використовував старий американський шкільний автобус, заповнений відеоіграми. У 1991 році всі три сесії для Джона Піла були випущені на одному CD під назвою The Peel Sessions 1988–90.

Наступним кроком став альбом The IVth Crusade[3]. Назва має подвійне значення: це був їхній четвертий студійний альбом (не враховуючи сесій для Джона Піла), а також відсилка до Четвертого хрестового походу та захоплення Константинополя. На обкладинці альбома зображена картина Ежена Делакруа «В'їзд хрестоносців до Константинополя»[3].

Пісні гурту на цьому альбомі стали важчими та більш помпезними. Альбом більше схиляється до дум-металу, на його стиль вплинули такі гурти, як Candlemass, у поєднанні з власним потужним звучанням дез-металу Bolt Thrower. Після виходу альбому гурт провів тур «World Crusade» Європою разом із польським дез-метал гуртами Vader (Польща) та Grave (Швеція). Гурт знову гастролював США, а також відвідав Австралію. У цей час вийшов сингл «Spearhead», що містив дуже важкий розширений ремікс на однойменний трек з альбому, а також дві нові композиції та «Dying Creed».

Їхній наступний альбом під назвою ...For Victory вийшов у 1994 році[3]. Це був останній альбом за участю Карла Віллеттса та Ендрю Вейла[3] — обидва залишили гурт через зміну життєвих пріоритетів[6]. Останній американський тур пройшов невдало, гурт достроково повернувся додому, і на той момент був уже досить виснажений гастролями. Існує обмежене видання альбому з бонусним концертним CD під назвою War (іноді згадується як Live War). Після виходу альбому Карла Віллеттса замінив колишній вокаліст Pestilence Мартін ван Дрюнен(інші мови) а Мартін «Кідді» Кернс сів за барабанну установку[3].

Подальші зміни складу, «Mercenary» та «Honour – Valour – Pride» (1995–2003)

[ред. | ред. код]

У 1995 та 1996 роках Bolt Thrower провели два європейські тури[7]. У 1997 році Мартін ван Друнен залишив гурт, оскільки відчув, що так і не став справжньою частиною Bolt Thrower, а також через хворобу, яка спричинила випадіння волосся та додала невпевненості на сцені[8]. Принаймні для одного виступу в Німеччині його підмінив давній друг Дейв Інграм. Кернс також вирішив покинути гурт. Місце за барабанами зайняв Алекс Томас(інші мови). Віллеттс тимчасово повернувся до гурту, щоб записати вокальні партії для наступного альбому. Гурт змінив лейбл з Earache Records на Metal Blade Records, оскільки після американського туру на підтримку «...For Victory» вони відчули відсутність підтримки від Earache.

Альбом під назвою Mercenary вийшов 8 вересня 1998 року в Європі та 10 листопада 1998 року в США і містить дев'ять треків. Це загалом повільніший альбом, ніж його попередники, однак він, безумовно, дуже важкий і за звучанням дуже нагадує класичний Bolt Thrower. Віллеттс також повернувся до своєї попередньої манери співу; вплив гардкор-панку знову зник. Після запису альбому Віллеттс знову покинув гурт, і музиканти запросили Інграма на постійній основі після того, як він пішов з Benediction.

У листопаді 1998 року Earache Records випустили «Who Dares Wins», збірку різних старих записів, включаючи мініальбоми «Spearhead» та «Cenotaph». Самі учасники гурту не схвалили випуск цієї збірки та застерігали не купувати її, вважаючи це дешевою спробою заробітку з боку Earache. Спочатку збірка мала назву «No Guts - No Glory», але назву змінили, оскільки одна з пісень на «Mercenary» має таку ж назву, і Metal Blade Records виступили проти. Після виходу «Mercenary» гурт вирушив у європейський тур «Into the Killing Zone» з Інграмом на вокалі[7]. Томас пішов, оскільки втратив інтерес до музичного напрямку Bolt Thrower.

Після короткого європейського туру у 2001 році, який складався лише з п'яти виступів[7], вони почали роботу над новим альбомом. Honour - Valour - Pride вийшов у Європі 19 листопада 2001 року[9], а в США — 15 січня 2002 року[10] на Metal Blade Records[11]. Альбом продемонстрував прогрес у порівнянні з напрямком, обраним на «Mercenary». Він містить дев'ять треків; диджипак включає один бонус-трек(інші мови). Кернс повернувся до гурту після того, як владнав свої особисті справи.

Возз'єднання з Карлом Віллеттсом та «Those Once Loyal» (2004–2014)

[ред. | ред. код]

У 2004 році гурт почав працювати над новим матеріалом для свого останнього альбому. Записати його планували у травні 2004 року, а випуск на Metal Blade був запланований на кінець року. Тим часом готувалися європейський та американський тури. На жаль, прямо перед початком запису Дейв Інграм вирішив піти через проблеми зі здоров'ям та особисті негаразди[12]. Внаслідок цього гурту довелося відкласти новий запис і тури, та шукати нового вокаліста. 18 листопада 2004 року гурт оголосив про повернення Карла Віллеттса. Запис альбому під назвою Those Once Loyal розпочався у травні 2005 року; він вийшов 11 листопада в Німеччині, 14 листопада в решті Європи та 15 листопада 2005 року в США. Альбом отримав широке визнання критиків у таких журналах, як Rock Sound(інші мови), Rock Hard та Metal Hammer. У січні та лютому 2006 року пройшов європейський тур[7]. Друга частина туру відбулася у квітні з датами у Скандинавії, Великій Британії, Іспанії тощо[7].

Bolt Thrower оголосили, що, оскільки вони задоволені альбомом Those Once Loyal, то на невизначений термін відкладають запис наступного лонгплею. Гурт заявив, що їхньою метою завжди було зупинитися після випуску «ідеального альбому Bolt Thrower»[13]. Проте Карл Віллеттс згадував, що вони починали роботу над дев'ятим альбомом.

Після виходу Those Once Loyal Earache випустили ремастероване видання альбому 1989 року Realm of Chaos з альтернативною обкладинкою від Джона Сіббіка, художника, який створив оригінальну обкладинку як для Warhammer 40,000 Rogue Trader, так і для першого видання альбому. Гурт закликав прихильників не купувати його, оскільки, як і «Who Dares Wins», він був випущений без їхніх консультацій, не кажучи вже про згоду. Крім того, стверджувалося, що гурт протягом багатьох років не отримував роялті від Earache[14].

Смерть Мартіна Кернса та розпад гурту (2015–2016)

[ред. | ред. код]

14 вересня 2015 року у віці 38 років несподівано помер Мартін Кірнс(інші мови), який був барабанщиком Bolt Thrower з 1994 по 1997 рік і знову з 2000 року[15]. Внаслідок його смерті Bolt Thrower пішли у творчу відпустку і скасували майбутній австралійський тур, який мав би стати першим з 1993 року[16].

14 вересня 2016 року, у перші роковини смерті Кернса, Bolt Thrower оголосили на своєму вебсайті, що не продовжуватимуть діяльність, пояснивши: «Ми провели разом понад 20 років, гастролюючи світом з 3 різними вокалістами, але він був для нас набагато більше, ніж просто барабанщиком. Тому, коли ми несли його труну до місця останнього спочинку, місце барабанщика Bolt Thrower було поховано разом з ним. Він був, і назавжди залишиться ЄДИНИМ барабанщиком Bolt Thrower, нашим «Powerhouse» і другом Мартіном «Кідді» Кернсом»[17]. Чутки про розпад гурту були підтверджені через два дні фронтменом Карлом Віллеттсом, який заявив: «Я можу підтвердити, що Bolt Thrower остаточно завершили діяльність. Жодних турів на возз'єднання тощо... жодних компромісів»[18].

Наслідки та чутки про возз'єднання (2017–сьогодення)

[ред. | ред. код]

7 березня 2017 року, у день, коли Кернсу виповнилося б 40 років, Bolt Thrower опублікували на своєму сайті велику заяву, в якій натякали на те, що в пам'ять про нього готується возз'єднання або можливий новий реліз. З того часу ці ідеї не були втілені в життя[19][20].

Склад

[ред. | ред. код]

Останній склад

[ред. | ред. код]
  • Карл Вайлетс — вокал
  • Гевін Вард — гітара
  • Баррі Томпсон — гітара
  • Джо Бенч — бас
  • Мартин Кірнс — ударні (до 2015)

Колишні члени

[ред. | ред. код]
  • Ендрю Вейл — ударні (1986–1994)
  • Алан Вест — вокал (1986–1987)
  • Алекс Твіді — бас-гітара (1987)
  • Мартін ван Друнен — вокал (1994–1997)
  • Алекс Томас — ударні (1997–1999)
  • Дейв Інгрем — вокал (1998–2004)

Хронологія

[ред. | ред. код]
BERJAYA

Дискографія

[ред. | ред. код]

Студійні альбоми

[ред. | ред. код]

EP, компіляції

[ред. | ред. код]
  • The Peel Session (1988)
  • Cenotaph (1990)
  • Spearhead (1993)
  • The Beast (Split) (1994)
  • Who Dares Wins (1998)
  • Live War (Live) (2010)
  • Etarnal War (2014)
  • The Best Of Bolt Thrower (2016)
  • Spearhead/Cenotaph (2018)

Відеокліпи

[ред. | ред. код]
  • Cenotaph (1991)
  • The IVth Crusade (1992)
  • ...For Victory (1998)
  • Inside the Wire (2000)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bolt Thrower Official Biography. Процитовано 4 березня 2007.
  2. ↑ а б в BBC - Radio 1 - Keeping it PeelArtist A-Z. Процитовано 4 березня 2007.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Ларкін, Колін (1999). The Virgin Encyclopedia of Heavy Rock (вид. Перше). Virgin Books. с. 74–75. ISBN 0-7535-0257-7.
  4. ↑ Pratt, Greg (9 червня 2016). That Tour Was Awesome: Grindcrusher UK, Napalm Death, Morbid Angel, Bolt Thrower, Carcass (1989). Decibel Magazine. Процитовано 20 квітня 2026.
  5. ↑ Pratt, Greg (10 серпня 2017). That Tour Was Awesome: Pestilence/Autopsy/Bolt Thrower (1990). Decibel Magazine. Процитовано 20 квітня 2026.
  6. ↑ Bolt Thrower Working On New Material - February 12, 2007. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 20 квітня 2026.
  7. ↑ а б в г д Bolt Thrower: Past Tours. Процитовано 20 квітня 2026.
  8. ↑ Interview with Martin van Drunen in Voices from the Darkside. Архів оригіналу за 26 квітня 2007. Процитовано 20 квітня 2026.
  9. ↑ Anon. (17 листопада 2001). New Releases: Albums (PDF). Music Week: 30 — через worldradiohistory.com.
  10. ↑ Sciarretto, Amy (17 грудня 2001). Loud Rock. CMJ New Music Report: 14.
  11. ↑ Honour - Valour - Pride. Процитовано 20 квітня 2026.
  12. ↑ Bolt Thrower Part Ways With Singer, Seek Replacement - September 1, 2004. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 20 квітня 2026. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  13. ↑ Official Bolt Thrower website News Section. Boltthrower.com. Процитовано 20 квітня 2026.
  14. ↑ Bolt Thrower Condemn Earache 'Realm of Chaos' Reissue - November 19, 2005. Архів оригіналу за 1 жовтня 2007. Процитовано 20 квітня 2026.
  15. ↑ RIP BOLT THROWER Drummer Martin "Kiddie" Kearns, Dead At Age 38. 17 вересня 2015.
  16. ↑ Bolt Thrower Tour Cancelled Due To Tragedy. metalobsession.net. 17 вересня 2015. Процитовано 20 квітня 2026.
  17. ↑ Bolt Thrower : Latest News. www.boltthrower.com. Процитовано 14 вересня 2016.
  18. ↑ Bolt Thrower Officially Splits Up: 'There Will Be No Reunion Tours'. Blabbermouth.net. 16 вересня 2016. Процитовано 20 квітня 2206.
  19. ↑ Bolt Thrower Tease New Record?. bravewords.com. 9 березня 2017. Процитовано 20 квітня 2026.
  20. ↑ Bolt Thrower Is Teasing Something. Blabbermouth.net. 9 березня 2017. Процитовано 20 квітня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]


Валторна Це незавершена стаття про метал-гурт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Bolt_Thrower&oldid=48091457